Системи оподаткування в розрізі сплати податку на прибуток (види, групи, ставки, подача звітності)

podatkova-inspekciya

При відкритті бізнесу у людини, як правило, виникає ряд питань відносно прибутковості майбутньої справи, витратної частини, можливих збитків і, звичайно ж, оподаткування, а також процесу подання звітності до податкових органів.

Адже дійсно, дуже важливо знати, скільки потрібно сплатити податків державі і як правильно подавати звітність.

Перш за все, в даній статті мова піде про дві основні системах оподаткування, які використовуються при адмініструванні прибуткового податку фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб. Природно, є особливі режими оподаткування в спеціалізованих сферах, суб'єкти господарської діяльності в яких займаються винятковими видами діяльності,  такими як: фермерське господарство, авіабудування, суднобудування, виготовлення зброї і т.д, але ми їх розглядати не будемо, тому що це окремі випадки, які часто монополізовані. Також тема статті не розкриває поняття податку на додану вартість (ПДВ).

Отже, почнемо з визначення двох основних видів систем оподаткування, доходу суб'єктів господарської діяльності. Відповідно до Податкового Кодексу України їх дві - загальна та спрощена.

Найбільш часто зустрічається серед фізичних осіб-підприємців спрощена система оподаткування. За своєю суттю спрощена система оподаткування - це спеціальний режим, основна мета якого - зниження податкового навантаження на суб'єкти господарської діяльності певних категорій, які визначаються положеннями Податкового кодексу України. Мета спрощеної системи полягає не тільки в зниженні ставок у порівнянні із загальною системою, а й у спрощенні системи здачі звітності. Спрощена система оподаткування ділиться на 6 груп, кожна з яких має свої особливості, основними критеріями відмінностей кожної з яких є види економічної діяльності суб'єкта, кількість найманих працівників і річний дохід. Слід зазначити, що враховується саме дохід, а не обороти, як у випадку з ПДВ.

Перша група платників єдиного податку включає в себе фізичних осіб-підприємців, обсяг доходу за рік яких не перевищує 150 000 гривень. При цьому вони не мають права наймати найманих працівників, тобто ведуть діяльність самостійно. У цієї групи платників податків є обмеження за видами діяльності, тобто тільки суб'єкти з наступними видами діяльності можуть обрати першу групу єдиного податку: роздрібна торгівля на ринках і надання дрібних побутових послуг населенню. Ставка податку встановлюється у розмірі 1 - 10% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, і визначається місцевими  радами залежно від видів діяльності підприємця. Сплату єдиного податку слід проводити  авансовим платежем не пізніше 20-го числа поточного місяця. Слід зазначити, що якщо підприємець здійснює кілька видів діяльності, які входять до переліку допустимих в 1-й групі, податок сплачується за видом діяльності з вищої ставкою. Звітність подається один раз на рік протягом 60-ти днів після закінчення звітного року. Важливим моментом є ведення обліку. Облік ведеться у Книзі обліку доходів і витрат форми № 10 з обов'язковою реєстрацією її в інспекції. Як бачимо, перша група платників єдиного податку розрахована на представників малого бізнесу - торговців на ринку або осіб, що надають побутові послуги. Я хочу відзначити, що не багато підприємців  за родом своєї діяльності можуть зареєструватися як платники єдиного податку 1-ї групи,  зважаючи на вузьке коло видів  ведення підприємницької діяльності.

Друга група платників єдиного податку (до слова, найпоширеніша)  включає в себе фізичних осіб-підприємців, обсяг доходу яких за рік не перевищує 1-го мільйона гривень і при цьому вони можуть мати до 10-ти найманих працівників. У цій групі бути платниками єдиного податку можуть підприємці з наступними видами діяльності: надання послуг населенню (до речі, сюди також входять послуги та іншим платникам єдиного податку), займатися виробничою діяльністю і торгівлею, а також діяльністю в сфері громадського харчування. Слід звернути увагу, що закон чітко забороняє платникам цієї групи надавати посередницькі послуги, пов'язані з купівлею-продажем нерухомого майна, його орендою і оцінкою, а також послуги з постачання та реалізації продукції з дорогоцінних металів. Ставка податку встановлюється у розмірі 2 - 20% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, і визначається місцевими Міськими радами залежно від видів діяльності підприємця. Розрахунок проводиться авансовим платежем не пізніше 20-го числа поточного місяця. У разі здійснення декількох видів діяльності, які входять до переліку допустимих у 2-й групі, податок сплачується за видом діяльності з вищої ставкою. Звітність подається один раз на рік протягом 60-ти днів після закінчення звітного року. Облік ведеться у Книзі обліку доходів і витрат форми № 10 з обов'язковою її реєстрацією в податковій інспекції. З описаного випливає, що 2-а група платників єдиного податку вельми багаточисельна, тому що цілком може підійти як представникам малого, так і середнього бізнесу. Єдиний мінус - це обмеження за видами економічної діяльності.

Третя група платників єдиного податку включає в себе фізичних осіб-підприємців, обсяг доходу  яких за рік не перевищує 3 мільйони гривень,  і при цьому вони мають право мати до 20-ти найманих працівників. Обмеження щодо видів діяльності відсутні, тобто платник єдиного податку цієї групи може займатися будь-якими (крім недозволених для єдиного податку, зрозуміло) видами діяльності. Ставка податку може встановлюватися у двох варіантах, і головний критерій - це чи є «єдинник» платником ПДВ. Якщо підприємець не є платником податку на додану вартість, то ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 5% від доходу. Якщо ж підприємець є платником ПДВ, то ставка встановлюється в розмірі 3% від доходу. Оплата податку здійснюється протягом 50 днів після закінчення звітного кварталу, тобто платити податок треба щокварталу. Подання звітності дещо відрізняється від 1-й і 2-ї групи. Звіт необхідно надавати протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу, тобто звітність подається щоквартально. Крім цього, раз на рік подається річний звіт протягом 60-ти днів після закінчення звітного року. Облік діяльності ведеться у Книзі обліку доходів і витрат форми № 10 з обов'язковою її реєстрацією в податковій інспекції. Також підприємці цієї групи можуть добровільно реєструватися платниками ПДВ. Розглядаючи 3-ю групу платників єдиного податку, можна зробити висновок, що ця група розрахована на широкий спектр підприємницької діяльності. Крім  того, платники цієї групи можуть реєструватися платниками ПДВ, що відкриває можливість працювати з юридичними особами (платниками ПДВ). Дана група платників єдиного податку цілком може підійти для ведення середнього бізнесу при значних оборотах.

Також платники 1-й, 2-й, 3-й груп мають певні пільги, а саме: вони не є платниками ПДВ за поставки товарів і послуг у межах України (винятком є лише підприємці 3-ї групи - платники ПДВ), звільняються від сплати земельного податку за ділянку, на якій ведеться господарська діяльність, не вносять плату за отримання торгового патенту, а також не сплачують єдиний соціальний внесок, але тільки у випадку, якщо підприємець-єдинник є пенсіонером за віком або працюючим інвалідом. Хоча привабливість і доцільність всіх цих пільг вельми сумнівна. По-перше, підприємець оплачує ПДВ у разі імпорту товарів, по-друге, звільнення від оплати земельного податку виглядає трохи смішно, оскільки, враховуючи види діяльності представників деяких груп. Дрібні підприємці в переважній кількості орендують торгові місця або приміщення на ринках або торгових центрах для надання послуг, а з такої оренди земельний податок не сплачується зовсім, оскільки його сплачує орендодавець.

Четверта група платників єдиного податку включає в себе юридичних осіб, обсяг доходу, яких не перевищує 5 мільйонів гривень, і при цьому штат найманих працівників не перевищує 50 осіб. Обмеження, як і в 3-й групі, за видами діяльності (з переліку видів, які дозволені на єдиному податку) відсутні. Ставка податку встановлюється у розмірі 5%, у разі, якщо підприємство не є платником ПДВ, і 3%, у разі реєстрації підприємства як платника ПДВ. Оплата податку здійснюється протягом 10 днів після терміну подачі декларації за звітний квартал. Звітність подається один раз на квартал протягом 50 днів після його закінчення. На сьогоднішній день досить велика кількість юридичних осіб реєструється як платники єдиного податку 4-ї групи, оскільки податкове навантаження на дохід  порівняно незначне, і істотно зменшилася з прийняттям Податкового кодексу.

Цікавим залишається той факт, що керівництво нашої держави вирішило зменшити податкове навантаження і на представників великого бізнесу, ввівши в 2012 році додаткові групи платників єдиного податку - 5-у і 6-у. Розглянемо їх детальніше.

У п'яту групу платників єдиного податку входять фізичні особи-підприємці, обсяг доходу яких не перевищує 20 млн. гривень за рік. При цьому відсутні обмеження щодо видів діяльності, а також за кількістю найманих працівників. Ставки податку встановлюються в розмірі 7% для підприємців, не зареєстрованих як платники ПДВ, і 5% для платників зазначеного податку. Оплата податку здійснюється в 50 днів по закінченню податкового кварталу. Звіт надається протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу.

Шоста група включає в себе юридичних осіб, обсяг доходу яких, не перевищує 20 млн. гривень за рік. Інші характеристики цієї групи ідентичні з характеристиками 5-ї групи.

Важливим при використанні спрощеної системи оподаткування моментом є той факт, що всі розрахунки при веденні господарської діяльності повинні бути грошовими (неважливо, готівковий або безготівковий розрахунок). Ніякі бартери, міни та інші схожі дії сюди не підходять. При готівковому розрахунку представники всіх груп звільнені від установки та застосування реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів). Досить буде виписувати товарні накладні і видавати касові чеки, або підписувати акти прийому-передачі товару (виконаних робіт).

Як вже зазначалося, є види економічної діяльності, здійснюючи які не можна бути платником єдиного податку. До них відносяться: виробництво, постачання (експорт, імпорт), оптова та роздрібна торгівля товарами, які відносяться до групи підакцизних (за винятком роздрібного продажу ємностей з ПММ не більше 20 літрів, а також пива і столових вин). Видобуток, виробництво та продаж дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, видобуток і реалізація корисних копалин, фінансове посередництво, управління підприємствами, поштова діяльність (не включає в себе кур'єрські послуги) і діяльність у сфері зв'язку, продаж предметів мистецтва та антикваріату, а також організація аукціонів з продажу зазначених товарів, діяльність з організації концертів та інших гастрольних заходів, технічні дослідження, надання в оренду земельних ділянок понад 100 кв. м., а також нежитлових приміщень (їх частин) площею понад 300 кв. м., страхова діяльність, операції з обміну валюти. Також не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи-підприємці нерезиденти, зареєстровані в Україні, а також іноземні приватні підприємства.

Створення розмежування платників єдиного податку на групи (особливо для фізичних осіб-підприємців), значним чином обумовлено виведенням доходів підприємців і найманих працівників з тіні. До прийняття Податкового кодексу багато юридичних осіб оформляли своїх працівників як фізичних осіб-підприємців, переводили їх на єдиний податок, сплачували максимум 200 грн. єдиного податку на місяць, і за договорами підряду вели діяльність, списуючи при цьому  оплату за даними  договорами на власні витрати. При цьому заробітна плата працівнику виплачувалася «в конверті», але зате обороти і доходи з послуг фізичної  особи показувалися повністю. Природно, бюджет часто недоодержував коштів від подібного ухилення від сплати прибуткового податку. Вступивши в силу, Податковий кодекс кардинально поміняв ситуацію, оскільки по початку юрособам було заборонено включати до валових витрат витрати на послуги фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку. Природно, такий кардинальний крок держави мав і негативні наслідки. Багатьом підприємцям, які дійсно надавали послуги юридичним особам, довелося закриватися або змінювати вид діяльності, що теж не зовсім рятувало ситуацію, а працівники компаній, які були оформлені як підприємці, припиняли свою діяльність як суб'єкти підприємницької діяльності, у кращому випадку переходячи в штат на мінімальну зарплату. Зрозумівши складність  ситуації, в 2011-му році законодавець повернув можливість платникам єдиного податку працювати з юрособами, з правом останніх включати до складу валових витрат послуги фізичних осіб, але таке правило діє  тільки при роботі юридичної особи підприємцями  3-ї і 5-ї групам.

Перейдемо до другої системи оподаткування, яка буде нами розглядатися. Це загальна система, або як її ще називають - система оподаткування на загальних підставах. Фактично, вона  менш популярна серед фізичних осіб-підприємців, оскільки, по-перше, ставка податку значно вище, ніж у спрощеній системі, а по-друге подача та ведення бухгалтерського обліку теж вельми ускладнений. Юридичні ж особи в основній своїй масі працюють на загальній системі.

Отже, розглянемо дану систему детальніше. Почнемо з фізичних осіб-підприємців і з того, що жодних обмежень за видами діяльності немає.  Хоча все ж для фізичних осіб-підприємців вони все-таки встановлюються ст. 4 Закону України «Про підприємництво». Назвемо деякі з них: діяльність, пов'язана з обігом психотропних і наркотичних речовин, охорона особливих об'єктів державної власності, діяльність у космічній сфері т.д. Як бачимо, недозволені для фізичних осіб-підприємців види діяльності входять в категорію монополії держави, і не є загальнодоступними, тому неможливість їх здійснення не так вже і засмучує середньостатистичного підприємця. Ставка податку встановлюється в розмірі 15% від чистого місячного доходу, і при цьому абсолютно відсутні обмеження за обсягами доходам. Дуже важливим моментом виступає наступний факт - якщо розмір чистого щомісячного доходу перевищує 10-ти кратний розмір мінімальної заробітної плати, то ставка податку встановлюється у розмірі 17% від місячного доходу. Податок сплачується авансовими платежами, сума яких не повинна бути менше 100% суми податку за минулий рік роботи. Авансові платежі сплачуються кожен квартал, причому кожен з них повинен бути не менше 25% суми податку за минулий рік.  Терміни за розрахунками встановлюються наступні: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада звітного року. Звітність подається раз на рік до 9 лютого, наступного за звітним роком. Пільги з інших податках і зборах відсутні, тому підприємці сплачують їх залежно від видів економічної діяльності. Облік доходів ведеться в книзі обліку доходів і витрат, зареєстрованої ДПІ. Також слід звернути увагу на порядок здійснення розрахунків. У разі здійснення розрахунків за товари та послуги готівкою, підприємець зобов'язаний використовувати реєстратор розрахункових операцій (касовий апарат), зареєстрований в податковій інспекції, або ж розрахункові квитанції, також зареєстровані ДПІ. У разі досягнення обороту в 300 000 грн., Підприємець зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ. Також можлива добровільна реєстрація, після проведення хоча б однієї обкладається ПДВ операції.

Тепер про загальну систему оподаткування у юридичних осіб. Як і у фізичних осіб-підприємців, основною базою податку є прибуток, тобто різниця, яка обчислюється шляхом вирахування від суми виручки всіх витрат. Ставка податку на прибуток складає 19% до кінця 2013 року. З 2014 року ставка податку встановлюється у розмірі 16%. Термін оплати податку залежить від обсягу річної виручки. Підприємства з доходом менше 10 мільйонів гривень сплачують податок один раз на рік разом з поданням річної декларації. Підприємства з доходом більше 10 млн. гривень сплачують податок дванадцятьма щомісячними авансовими платежами, кожен з яких є дванадцятою частиною доходу за минулий рік. Звітність відповідно зазначеним критеріям подається протягом 60-ти днів після закінчення звітного року для підприємств з доходом менше 10 млн. грн. і протягом 40 днів по закінченню звітного кварталу для підприємств з доходом більше 10 млн. грн. Також як і у фізичних осіб-підприємців, наявність реєстратора розрахункових операцій (у разі проведення розрахунків готівковим способом) є обов'язковою.

Як бачимо, загальна система оподаткування досить складна й важка для розуміння. Її застосування вимагає практичних знань у галузі бухгалтерії, а також великих витрат часу і сил на ведення документації, і, як правило, тягне за собою залучення бухгалтера. 

Не зайвим було б зазначити, що крім сплати єдиного податку або податку з доходів підприємств (плюс єдиний соціальний збір),  окремо сплачується  податок з доходів у розмірі 15% від зарплати кожного найманого працівника, а також 34%-ний єдиний соціальний збір. Само собою зрозуміло, по  нарахованій заробітній платі  і сплачених з неї податках  подається звітність.

Говорячи про податкове навантаження в нашій державі в цілому, за результатами багатьох досліджень, вона не є занадто велим порівняно з країнами Європи. Складним залишається сам механізм оплати податку, а також подання звітності. Більше того, дуже часто платники податків стикаються з некомпетентністю інспекторів, які допускають помилки або помилково нараховують штрафи за результатами контролю за правильністю нарахування та сплати податків і подання звітності. У таких випадках потрібно витрачати багато дорогоцінного часу,  відстоюючи свої права, що часто шкодить самому бізнесу, але як вихід - можна звернутися до фахівців для успішного вирішення подібних проблем.

Архів статей

грудня 2016
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

Нове зі статтей

Продовжуємо серію статей «питання які задають на допитах» в якості свідка по кримінальному провадженню - підробка документів стаття...
Які питання задають на першому допиті в Податковій міліції, ви можете подивитися тут, тож плавно переходимо до питань, які вам...
У цій статті мова піде про одну схему порятунку депозиту, сума якого перевищує 200 000,00 грн. (Сума, яку повинні повернути при...