optimum24

Визначення місця проживання дитини

В цій статті я хочу висвітлити досить актуальну для сьогодення тему, а саме визначення місця проживання дитини та розповісти про допомогу, яку може надати юрист при вирішенні цього питання.

Існує два шляхи розвитку зазначеної ситуації. Перший – це спільна згода батьків на те, з ким з них буде жити дитина, яка обов’язкового укладається в письмовій формі та надається суду. Крім того, окремо укладається угода про сплату аліментів (в грошовій або натуральній формі), яка підлягає нотаріальному посвідченню.

Однак сторони не завжди можуть самостійно дійти згоди при вирішенні зазначених питань, і тоді тягар відповідальності за долю дитини перекладається на суд. Дитина це не власність подружжя, а особистість, в якої є власні права та інтереси. Саме тому третьою особою при вирішенні зазначених спорів виступає орган опіки та піклування, основним завданням якого є представництво інтересів дитини, які можуть бути абсолютно несумісними з інтересами батьків. Очевидним є той факт, що батько або матір можуть свідомо намагатись залишити дитину проживати з ними з метою отримання щомісячних аліментів та переваг при розподілі спільної сумісної власності, набутої подружжям за час шлюбу.

Також хочеться зауважити, що питання про визначення місця проживання дитини може розглядатися судом одночасно з питанням про розірвання шлюбу. При цьому при вирішенні зазначеного питання суд ні в якому разі не повинен враховувати, хто з подружжя став ініціатор розірвання шлюбу та з вини кого з подружжя проживання однією сім’єю є неможливим. В даному випадку суд повинен ставити питання, хто з подружжя зможе забезпечити кращі умови для виховання дитини.

При визначенні місця проживання дитини з десятирічного віку суд запитує думку дитини. При цьому зазначена бесіда проводиться у звичній для дитини атмосфері за присутності вихователя та психолога. Це перші кроки до розвитку в Україні ювенальної юстиції, коли судова система відкриває свої двері та створює всі умови для забезпечення інтересів малолітніх та неповнолітніх на теренах нашої держави. З чотирнадцяти років дитина в праві обирати своє місце проживання самостійно.

Суд при прийнятті рішення про визначення місця проживання дитини враховує наступні фактори:

1.Рівень доходу кожного з батьків. Ніхто не віддасть дитину непрацюючому батьку чи матері.

2.Чи буде можливість надати дитині окрему кімнату та в яких умовах буде проживати дитина з кожним з батьків.

3.Робочий графік кожного з батьків, для встановлення наявності часу на виховання дитини.

4.Наявність рідних, які зможуть допомогти у вихованні дитини – бабусь та дідусів, які зможуть приділяти увагу онукам.

5.Якщо в сім’ї проживає декілька дітей, суд встановлює, які стосунки склалися між самими дітьми.

6.Соціальний портрет батьків – їх характеристику з місць роботи та проживання, відсутність алкогольної та наркотичної залежності. Наявність у батьків моральних якостей необхідних для виховання дитини.

7.Одним з головних факторів, який суд бере до уваги, є те, якими якостями вихователя наділений кожний з батьків.

Всі ці обставини легко підтверджуються документальними довідками та показами свідків, однак важливе значення відіграє поведінка у залі суду. Суддя довірить дитину впевненій людини зі спокійним характером, яка ввічливо веде розмову не переходить на підвищений тон та не влаштовує істерику.

Інколи в таких справах вирішальну роль може зіграти думка психолога, який поспілкувавшись з дитиною може надати суду висновок з ким з батьків їй комфортніше.

В конвенції ООН з захисту прав дітей зазначається, що не можна розлучати малолітню дитину з матір’ю, однак Українська судова система все частіше відходить від цією практики, ставлячи на перше місце інтерес самої дитини, доля якої власне і вирішується, а тому кожен з батьків в даній ситуації є рівноправним.

• < Попередня
• Наступна >