optimum24

Порушення кримінальної справи за результатами податкової перевірки підприємства

Багато наших клієнтів стикаються з ситуацією, коли районна податкова інспекція, провівши перевірку на підприємстві, передає матеріали податкової міліції для порушення кримінального провадження за результатами проведеної перевірки. З практики, податкова міліція реєструє нове кримінальне провадження в реєстрі за даним фактом, а саме за ст. 212 Кримінального Кодексу України - несплата податків. У даній статті мова піде про право підприємства на оскарження результатів перевірки, захисту своїх інтересів у рамках кримінального провадження, порушеної на підставі цієї перевірки, оскарження податкових повідомлень рішень, які виписані на підставі акта перевірки. Також ми розкриємо тему податкової перевірки, проведеної в рамках кримінального провадження, яке відкрито за ст. 205 Кримінального кодексу України - «фіктивне підприємництво» по вашому контрагенту. Розглянемо, на підставі чого податкова інспекція приходить до висновку що угоди, які ви уклали і вже здійснили, є нікчемними, і на підставі цього роблять висновки про наявність можливості донарахування до бюджету держави. 

Отже, у вас є на руках акт податкової перевірки і податкові повідомлення-рішення. Ви можете скористатися двома способами захисту - оскаржити результати перевірки в адміністративному або судовому порядках. Давайте визначимося, що говорить з даного приводу Податковий кодекс України, а саме ст. 56. У даній статті розписаний порядок оскарження податкового повідомлення-рішення - строки подачі скарги, терміни розгляду її податковим органом. Також дана стаття регламентує, що в момент оскарження податкового повідомлення-рішення сума грошового зобов'язання є неузгодженою, а значить, не підлягає сплаті. У разі, якщо оскарження провадиться в судовому порядку, тоді термін узгодження грошового зобов'язання настає в момент вступу в силу рішення суду. Із змісту статті 56 ПКУ можна зробити висновок про те, що якщо ви оскаржуєте дії та результати перевірки податкового органу, сума, що підлягає до донарахування, є неузгодженою.

Однак не завжди податкова міліція володіє інформацією про те, що ви проводите оскарження результатів перевірки і реєструє кримінальне провадження за ст. 212 КК України, після чого починає проводити слідчі дії (обшук, виїмку документів, допит директора і головного бухгалтера в якості свідків). У даній ситуації - дії податкової міліції є незаконними, тому що сума донарахування не узгоджена. Якщо ви опинилися в такому становищі, ми радимо вам написати офіційний лист слідчому, який веде ваше кримінальне провадження, яким чітко підтвердити факт оскарження та надати всі необхідні докази такого оскарження в копіях з відміткою вхідного номера та / або датою подання скарги до суду або до органу податкової служби вищого рівня. Доказом також вважається поштова відправка такої скарги. Слідчий в даній ситуації не має права проводити слідчі дії по даному кримінальному провадженню, а також не має права відкривати кримінальне провадження, поки не буде узгоджена сума. Якщо він буде продовжувати слідчі дії, потрібно написати скаргу на дії слідчого до прокуратури із зазначенням усіх порушень, які слідчий, на вашу думку, допустив. Прокуратура проведе перевірку за вашою заявою, і в разі, якщо ваші доводи про порушення слідчим норм Кримінального процесуального кодексу будуть переконливі, прокурор має повноваження закриття кримінального провадження.

У багатьох бізнесменів у роботі траплялися несумлінні контрагенти, що не реєстрували податкові накладні, не відображали у звітах своїх підприємств компанії, з якими співпрацювали і виконували умови угод - договорів (надання послуг, постачання продукції, будівництво). При цьому у добросовісних контрагентів, у яких скрупульозно ведеться бухгалтерія і є в наявності всі документи, виникали проблеми з контролюючими органами. Недобросовісних контрагентів у податкових органах класифікують як «транзити» або «податкові ями». Під які критерії підпадає та або інша компанія, визначає сам податковий орган, залежно від функцій які виконували ці компанії. Робота з такими контрагентами дуже небезпечна для сумлінних платників податків, тому що у разі порушення кримінального провадження за такими компаніями, податкова міліція прийде до сумлінних платників податків як мінімум з виїмкою документів по даному контрагенту, і можливо, з проведенням податкової перевірки.

Розглянемо ситуацію, коли ви працювали з підприємством, яке податковими органами вважається (саме вважається, а не офіційно визнано - фіктивним). Ознаки фіктивності підприємства можуть бути різними - від відсутності товару, яким воно торгувало, до відсутності співробітників, офіційно оформлених на цьому підприємстві, які могли надати той обсяг послуг, за які їм оплачували гроші, відсутність підприємства за своєю юридичною адресою. Завдання податкової міліції - виявляти такі підприємства, опитувати директора на предмет фіктивності діяльності його підприємства. У оперативних співробітників податкової міліції є перелік питань, які вони задають директору підприємства. За відповідями на такі питання, вони роблять висновки, чи є таке підприємство фіктивним. До числа питань відносяться: найменування підприємства, його юридична адреса, контрагенти підприємства їх назви, наявність відкритих рахунків у фінансових установах, розуміння поняття податку на додану вартість і т.д. Якщо директор підприємства не знає відповідей на ці питання, при опитуванні дає пояснення, що він не має відношення до діяльності підприємства, хоча він і укладав, і підписував господарські договори, таке підприємство є фіктивним. Податкової міліції достатньо фіксації однієї фрази, що директор підприємства не має відношення до даного підприємства і не розуміє сенс укладених угод. Після такого опитування податкова міліція відкриває кримінальне провадження за статтями 205 , 212 Кримінального кодексу України і проводить слідчі дії у контрагентів. У свою чергу, податкова інспекція на підставі встановлених фактів - опитування директора підприємства, проводить податкову перевірку і визнає договори, які були укладені з даним підприємством - фіктивними, а суми несплачених податків покладає на контрагентів до донарахування до бюджету. І це відбувається тільки на підставі опитування директора підприємства.

Такі акти перевірки податкового органу теж оскаржуються, і в нашій практиці є позитивні результати. Якщо немає вироку суду по фіктивному підприємництву, в якому встановлені факти які надалі не потребують доказів, висновки слідчого і свідчення директора про фіктивність його підприємства це тільки доводи. Є випадки, коли директори підприємств спеціально вказують на фіктивність підприємства для того щоб уникнути більш важкого кримінального покарання за несплату податків. Зробимо порівняння - за ст. 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво передбачена максимальна міра покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних податком мінімумів, а за ст. 212 Кримінального кодексу України - штраф від однієї тисячі до двадцяти тисяч неоподатковуваних податком мінімумів з позбавленням права обіймати керівну посаду до 3- ох років з конфіскацією майна. Неоподатковуваний мінімум становить 17 гривень. Якщо подивитися на все це , помноживши неоподатковуваний податковий мінімум на коефіцієнт 20 000 , виходить дуже велика сума до виплати - 340 000 гривень. Якщо присуджену виплату, встановлену судом, засуджений не сплатив протягом одного місяця, його чекають виконавчі роботи або позбавлення волі на строк 2-3 роки за ст. 389 Кримінального кодексу України .

При наявності кримінальної справи по контрагентах, перевірка проводиться з подачі податкової міліції. Податкова інспекція у такому випадку проводить перевірку і виписує акт, на підставі даних податкової міліції з вказівкою дати і номера документа, в якому зазначені факти фіктивності. З досвіду, весь акт базується тільки на даних податкової міліції і на свідченнях директора контрагента. Іншими словами, висновки фіктивності угоди робляться на підставі даних отриманих при слідчих діях. Такі дані протягом усього слідства можуть помінятися, тому що той директор, який дав свідчення про фіктивність підприємства має право поміняти свідчення на протилежні із зазначенням різних причин (хвороби, психологічного тиску з боку слідства або з боку третіх осіб). Моя думка і думка багатьох суддів, які розглядають справи по спорах з податковими органами - свідчення директора про фіктивність не ведуть до визнання договорів фіктивними. Тільки вирок суду може підтвердити фіктивність діяльності компанії, а відповідно як наслідок, всіх укладених угод з цією компанією. У моїй практиці зустрічалися випадки, коли суперечки тривали 4 роки, але в кінцевому результаті ми домагалися справедливого рішення суду, а за час оспорювання дій податкової інспекції, вирок про фіктивність контрагента так і не був винесений, або справа не була передана до суду.

Подивимося з юридичної точки зору на фіктивність угоди. Справа в тому, що згідно презумпції правомірності договору, поки він не визнаний недійсним або фіктивним рішенням суду, він є дійсним і законним. Ознаки фіктивності описані в Цивільному кодексі України, вони чітко визначені. Інша справа, що податкова інспекція часто називає угоди фіктивними на власний розсуд, не маючи на те ні рішення суду, ні інших належних підстав.

У будь-якому випадку, треба пам'ятати головне - ніяке повідомлення податкових органів про порушення кримінальної справи ще не є остаточним і безповоротним фактом того, що воно буде доведено до вироку. У даній ситуації, пам'ятайте - чим раніше ви звернетеся до кваліфікованого юриста, тим вище ймовірність успішного захисту ваших інтересів.

Наша Юридична компанія має величезний досвід в оскарженні результатів перевірок податкових органів з позитивними результатами для бізнесу. Ми комплексно підходимо до вирішення даного виду питань і заздалегідь прогнозуємо результат.

• < Попередня
• Наступна >