Строки заміни фото в паспорті

За загальним правилом, щоб додати фото в паспорті після 45 років, потрібно звернутися протягом 30 календарних днів після дня народження. Послуга безкоштовна. Паспорт із новою фотокарткою видають протягом 5 робочих днів, а за потреби додаткової перевірки — не пізніше ніж через 30 календарних днів.

Обов’язок стосується лише документа зразка 1994 року. Власники ID-карток цю процедуру не проходять, адже їхня фотографія оновлюється разом із випуском нового пластикового носія.

Проте зараз в Україні діє воєнний стан, тому згідно з постановою КМУ №1202 діє спеціальне правило. Якщо місячний строк вклеювання сплив за 30 днів до 24 лютого 2022 року або пізніше, паспорт продовжує посвідчувати особу. Оновити фото чи обміняти документ потрібно протягом 30 календарних днів після припинення або скасування воєнного стану.

Тому перед поданням потрібно визначити, коли виник обов’язок оновити фотографію. Від цього залежить, чи дозволена заміна фото в паспорті 45 років, чи вже необхідний обмін книжечки на ID-картку.

Які документи потрібні для додавання фото в паспорті 45 років

Заявник має подати:

• паспорт громадянина України;
• заяву встановленого зразка;
• 2 однакові фотокартки розміром 3,5 × 4,5 см, що відповідають актуальній зовнішності.

Старі знімки, зроблені кілька років тому, підрозділ може не прийняти. Подати документи можна до підрозділу ДМС або ЦНАП за місцем реєстрації, а за її відсутності — за фактичним місцем проживання.

Як підготуватися до заміни фото у паспорті, щоб уникнути відмови

Перевірте стан книжечки, якість фотокарток і правильність даних у документі. Якщо сторінки пошкоджені, записи неможливо прочитати або змінилися прізвище чи інші персональні відомості, простого оновлення фото може бути недостатньо.

Якщо ви не впевнені, яка процедура підходить саме у вашому випадку, зверніться до консультаційного центру Passport-UA. Спеціалісти перевірять строк звернення, стан документа, відповідність фото вимогам і комплектність підготовленого пакета. Також вони пояснять порядок дій та підкажуть, до якого уповноваженого підрозділу ДМС або ЦНАПу зручно подати заяву.

Консультація та супровід Passport-UA допомагають заздалегідь виявити неточності й не витрачати час на повторне звернення. На вклеювання фото в паспорт 45 років https://www.passport-ua.org/services/pasport-documents/ ви приходите вже з готовими документами та чітким розумінням процедури.

The post Як здійснити вклеювання фото в паспорт 45 років: строки, документи та нюанси first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Питання особливо актуальне для бізнесу: судові спори через невиконані договірні зобов’язання нерідко тягнуть за собою й інші наслідки — від юридичної відповідальності конкретних посадових осіб до додаткового податкового навантаження, якщо йдеться про розірвання договорів, повʼязаних із оподаткуванням юридичної особи.

Зміна договору чи його розірвання — у чому різниця

На перший погляд, “змінити” і “розірвати” договір — це схожі процедури, але юридичні наслідки для сторін принципово різні. Головна відмінність — у долі зобов’язань: при зміні договору вони продовжують діяти на нових умовах, а при розірванні — припиняються повністю. Для наочності наслідки зручно звести в одну таблицю.

Коли договір можна змінити або розірвати за згодою сторін

Найпростіший варіант — коли обидві сторони самі домовляються про нові умови або про припинення співпраці. Стаття 651 Цивільного кодексу прямо дозволяє це робити, якщо інше не передбачено самим договором чи законом. Форма такої домовленості має відповідати формі початкового договору: якщо договір посвідчувався нотаріально, то і угоду про його зміну чи розірвання потрібно посвідчити так само (стаття 654 Кодексу).

Складніше, коли одна зі сторін не погоджується. У такому разі другій стороні доведеться звертатися до суду, і підстава для цього — істотне порушення договору. Закон визначає істотним таке порушення, унаслідок якого сторона значною мірою втрачає те, на що розраховувала, укладаючи договір. Наприклад, якщо орендар систематично не сплачує оренду, а не просто один раз затримав платіж на кілька днів.

Істотна зміна обставин: чому це складніше довести, ніж здається

Окремий, складніший механізм — розірвання чи зміна договору через істотну зміну обставин (стаття 652 Кодексу), якими сторони керувалися на момент його укладення. На перший погляд, ця норма виглядає як зручний вихід у складній ситуації, зокрема під час війни. Але суд задовольнить таку вимогу лише за одночасної наявності чотирьох умов:

Якщо суд усе ж розриває договір із цієї підстави, він одночасно визначає, як справедливо розподілити між сторонами витрати, понесені у звʼязку з виконанням договору до моменту розірвання.

Форс-мажор і розірвання договору: що насправді каже судова практика

Питання форс-мажору стало особливо актуальним для бізнесу після початку повномасштабної війни, і тут варто зробити важливе уточнення, якого немає в самому Цивільному кодексі: закон не визначає форс-мажор як окрему універсальну підставу для автоматичного розірвання договору. Верховний Суд неодноразово наголошував, що сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не має наперед установленої доказової сили і не звільняє автоматично від зобов’язань — суд оцінює його лише в сукупності з іншими доказами у справі. Загального листа ТПП про війну як таку недостатньо: стороні потрібно довести, як саме форс-мажорна обставина завадила виконати саме цей конкретний договір.

Верховний Суд у своїй практиці визначив, що форс-мажорними можна вважати лише обставини, які одночасно не залежать від волі сторін, мають надзвичайний характер і є невідворотними. Якщо ж обставина лише ускладнює виконання договору чи робить його менш вигідним, без надзвичайності й невідворотності — це не форс-мажор у розумінні закону, і посилатися на нього як на підставу для розірвання договору не вийде.

Показовим є один зі справ, які розглядав Верховний Суд: товариство намагалося розірвати договір зберігання зерна, посилаючись на форс-мажор і істотну зміну обставин, однак суди попередніх інстанцій йому відмовили, а Верховний Суд це рішення підтримав — оскільки сторона не довела, що зверталася з вимогою про розірвання договору ще до звернення до суду, і не обґрунтувала, як саме форс-мажор унеможливив виконання саме цього зобов’язання.

Правові наслідки і відшкодування збитків

Юридичні наслідки різняться залежно від того, змінено договір чи розірвано повністю (див. таблицю вище). Момент, з якого настають ці наслідки, теж має значення: якщо сторони домовилися самі, зобов’язання змінюється чи припиняється з моменту досягнення цієї домовленості. Якщо ж договір змінюється чи розривається через суд, зобов’язання вважається зміненим або припиненим лише з моменту набрання рішенням суду законної сили — а не з моменту подання позову чи навіть винесення рішення судом першої інстанції, якщо воно ще оскаржується.

Окремо закон передбачає право на відшкодування збитків: якщо договір змінено чи розірвано через істотне порушення однією зі сторін, друга сторона має право вимагати компенсації збитків, завданих саме цією зміною чи розірванням — не плутати зі збитками від самого порушення договору, це окрема вимога. Такі спори часто перетинаються з питаннями юридичної відповідальності сторони, яка допустила порушення, тож варто заздалегідь консультуватися з юристом щодо перспектив такого позову.

Практичні висновки для бізнесу і громадян

• Домовитися про зміну чи розірвання договору завжди простіше й дешевше, ніж доводити це в суді — тому першим кроком варто пробувати переговори, а не одразу позов.
• Посилання на форс-мажор саме по собі не звільняє від зобов’язань і не є автоматичною підставою для розірвання договору — потрібно довести конкретний причинно-наслідковий зв’язок між обставиною і неможливістю виконати саме цей договір.
• Якщо у договорі заздалегідь прописано, які обставини сторони вважають форс-мажором і які правові наслідки з цього випливають (включно з правом на зміну чи розірвання договору після певного строку дії форс-мажору), доводити свою позицію в суді буде значно простіше.

Підсумок: механізми зміни та розірвання договору, закладені у статтях 651–654 Цивільного кодексу України, дають сторонам гнучкість, але водночас вимагають чіткого дотримання процедури і доведення підстав — особливо коли йдеться про форс-мажор чи істотну зміну обставин. Перед тим як звертатися до суду або відмовлятися виконувати договір в односторонньому порядку, варто проконсультуватися з юристом і оцінити, чи відповідає ваша ситуація критеріям, які напрацював Верховний Суд.

Схожі статті на optimum24.com.ua:

• Юридична відповідальність: види, ознаки, підстави та вік настання
• Податки юридичних осіб у 2026 році: що потрібно знати бізнесу
• Професія юриста: що робить, як стати, що вчити на юриста

The post Зміна та розірвання договору в Україні: що зміниться, якщо посилатись на форс-мажор first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Ми думаємо, багато хто стикався з ситуацією, коли взявши кредит, через деякий час дзвонить якась невідома особа, яка представляється як менеджер банку або іншої фінансової установи, яке видавало кредит, і каже Вам, що тепер погашати кредит потрібно не перед первинним кредитором, а перед новим. Або ж поштою надсилається лист-повідомлення, в якому відображається інформація про зміну кредитора. У подібних ситуаціях потрібно приділяти дуже велику увагу всім юридичним деталям, які допоможуть уникнути негативних для Вас наслідків у майбутньому. Адже іноді банки ведуть себе вкрай підло і безвідповідально по відношенню до клієнта, особливо якщо справа стосується зміни кредитора. Дуже часто буває так, що новий кредитор запрошує клієнта для підписання якихось нових документів, при цьому, не інформуючи якого роду, документи лежать на столі для підпису. Тому ми і вирішили освятити деякі моменти, які необхідно знати кожному.

Як вже зазначалося в нашому блозі раніше, зміна боржника може відбуватися і без його згоди. 90 відсотків первинних договорів встановлюють таку можливість.

Отже, першим кроком у забезпеченні власної юридичної безпеки є уникнення контактів з невідомими особами, які можуть представлятися співробітниками організації, яка нібито є новим кредитором. До тих пір, поки ви не отримали повідомлення про зміну кредитора з підтверджуючими на те документами не варто мати ніяких діалогів з сторонніми особами щодо предмета первинного договору. У разі необхідності, знайдіть час на зустріч, або як мінімум телефонна розмова, з контактною особою первинного кредитора.

Далі, у разі отримання повідомлення про зміну кредитора, по-перше уважно ознайомтеся з ним і встановіть, в якому саме обсязі була проведена поступка права вимоги, а по-друге, ознайомтеся з доповненнями, якщо такі взагалі є. До повідомлення обов’язково повинні додаватися документи, які підтверджують факт передачі поступки. Як правило, це договір цесії, а також акт прийому передачі документів, які відносяться до виконання договору. З приводу договору цесії зверніть увагу на його форму. Це дуже важливо. Якщо первинний договір вимагав нотаріального засвідчення та/або підлягав державній реєстрації, договір цесії повинен відповідати цим вимогам. Якщо зазначені вимоги не дотримані, договір цесії є нікчемним, а вимоги нового кредитора незаконними, відповідно Ви їх не зобов’язані виконувати. Наступним кроком буде уважне ознайомлення з іншими додатками. Якщо крім первинного договору Ви укладали з первинним кредитором інші додаткові угоди, які нерозривно з ним пов’язані і не вони не були передані новому кредитору, Ви маєте повне право заявити про їх наявність.

Крім усього викладеного вище, не забувайте, що у разі наявності претензій до первинного кредитору, ви маєте повне право пред’явити їх до нового кредитора.

Мабуть, це основні моменти, які необхідно враховувати боржнику при зміні кредитора. У кожному разі, будучи боржником у зобов’язаннях, в яких змінюється кредитор, краще завжди звертатися до фахівців для запобігання подальших негативних результатів для себе або своєї компанії.

The post Що робити боржнику, якщо змінився кредитор внаслідок відступлення права вимоги first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Згідно з приписами Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений шляхом передачі своїх прав іншій особі в результаті певної правової дії (відступлення права вимоги). Такою в переважній більшості випадків є договір відступлення права вимоги боргу, або ж, як часто називають відступлення права вимоги – договір цесії. Причому, що цікаво, незважаючи на часте вживання в мовному обороті, поняття «цесія» як термін не закріплено законодавчо. У законодавстві України він закріплений теоретично, однак дуже часто вживається для іменування саме договорів відступлення права вимоги. Відразу відзначимо дуже важливу деталь – заміна кредитора неможлива у правовідносинах, які нерозривно пов’язані з його персоною. Наприклад, не можна замінити кредитора (особу, яка отримує кошти) при сплаті аліментів, оскільки подібного роду правовідносини мають винятковий характер для їх учасників і не можуть включати в себе інших осіб. Також неможлива заміна кредитора і у випадку, якщо таке положення передбачене договором між кредитором і боржником.

Загальні вимоги закону до договорів відступлення права вимоги (цесії) такі. При зміні кредитора форма і тип договору при зміні кредитора повинні бути такими ж, як і форма договору, на підставі якого виникло зобов’язання. Тобто, якщо зобов’язання виникло на підставі договору поставки (покупець зобов’язаний оплатити поставлений товар), який був укладений у письмовій формі, договір цесії повинен укладатися також у письмовому вигляді. У разі укладення договору, який був нотаріально завірений, договір цесії також підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. У разі ж відступлення права вимоги за договором, який підлягає державній реєстрації, договір цесії також підлягає реєстрації у встановленому законом порядку. Необхідно враховувати, що в разі нехтування дотримання форми договору цесії, заміна кредитора буде вважатися такою, що юридично не відбулася.

Після укладення договору цесії необхідно повідомити боржника про зміну кредитора. Повідомлення має обов’язково бути письмовим. Крім самого повідомлення, боржникові необхідно представити докази переходу прав вимоги в зобов’язанні. Як правило, повідомлення посилають цінним листом з описом вкладення, щоб виключити можливість з боку боржника ухилятися від виконання зобов’язання на підставі того, що той не отримав доказів переходу прав кредитора.

Крім самого повідомлення, як правило, в лист-повідомлення про перехід права вимоги вкладається копія договору цесії та акт прийому-передачі документів , як доказ переходу права вимоги. Зміна кредитора може відбуватися без згоди боржника. По суті, боржнику все одно перед ким виконувати зобов’язання, адже його головна мета – його виконати. Однак первинним договором може бути передбачена можливість зміни кредитора і за згодою боржника. У такому випадку, перед укладанням договору цесії обов’язково необхідно отримати дозвіл боржника на це. Варто пам’ятати, що у разі неналежного оповіщення боржника про зміну кредитора, новий кредитор не може пред’являти боржнику претензії щодо виконання зобов’язання. Крім того, якщо боржник виконав зобов’язання перед первинним кредитором воно буде вважатися виконаним і претензії до боржника не приймаються.

Говорячи про наслідки зміни кредитора, варто виділити той факт, що при зміні кредитора до нового кредитора переходить весь обсяг прав у зобов’язанні на тих же умовах, що належав первинному кредитору. (Хоча обсяг прав може встановлюватися договором уступки). Так, до нового кредитора може перейти тільки частина виконання зобов’язання, наприклад, вимоги сплати лише неустойки, або певної частини зобов’язань.

На практиці, договори цесії дуже часто укладаються в кредитних відносинах. Тобто коли один банк поступається правом вимоги оплати кредиту іншому банку. Також дуже часто цесія має місце при переході прав кредитора в зобов’язаннях, що виникли в рамках договорів купівлі-продажу, поставки, реалізації товарів.

Інформація, що міститься в даній статті, дає лише загальне розуміння про природу договору цесії, його укладення та практичне застосування. У будь-якому випадку, якщо ви збираєтеся відступати або приймати право вимоги виконання зобов’язання, краще заздалегідь проконсультуватися з фахівцями для мінімізації ризиків, які можливі при подібного роду правовідносинах. Наша Юридична компанія надає послуги та консультації з приводу укладання договору по заміні кредитора у зобов’язанні.

The post Заміна кредитора у зобов’язанні, або що таке договір цесії first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Для початку зазначимо , що якщо спадкодавець залишив заповіт на користь особи, яка проживала з ним однією сім’єю , то не виникає будь-яких перешкод з прийняттям повного обсягу спадщини . Протилежністю є ситуації , коли у померлого чоловіка залишилося коло родичів , які мають право на спадкування за законом , і, що ще складніше – є особи з числа родичів , які мають право на обов’язкову частку у спадщині .

Я б хотів детальніше розглянути ситуацію , коли дві особи жили однією сім’єю, не уклавши шлюб , і при цьому померлий не залишив заповіту на користь того з подружжя, хто його пережив . За загальними правилами , що той, що пережив іншого з подружжя, має право на спадщину за законом і буде зарахований до 4 – ї черги спадкоємців за законом. Але , для отримання спадщини , при подачі заяви на його прийняття , додатково буде необхідно надати нотаріусу документи , що підтверджують факт проживання потенційного спадкоємця із спадкодавцем однією сім’єю. Більше того , час спільного проживання повинен становити в цілому не менше 5 -ти років , як того вимагає відповідне положення Цивільного кодексу. Достовірно встановити факт спільного проживання , так , щоб це приймалося всіма державними органами та офіційними особами , можливо виключно отримавши судове рішення в порядку окремого провадження. Для загального розуміння питання відзначимо , що окреме провадження – це комплекс процесуальних дій , за допомогою якого судом встановлюються (або спростовуються ) певні факти , які мають (або матимуть у майбутньому) юридичне значення. Сама процедура відкриття окремого провадження трохи відрізняється від провадження позовного, але , в цілому , їх супровід здійснюється однаково . Для встановлення факту спільного проживання судді потрібно представити всі можливі докази , які тільки ви зможете зібрати . Такими доказами можуть бути спільні фотографії, які можуть показати ступінь близькості відносин , різні фінансові документи , які могли б підтвердити ведення спільного побуту і господарства . Дуже велике значення мають показання свідків , наприклад , сусідів , які безпосередньо вказують , що спадкодавець і потенційний спадкоємець дійсно проживали однією сім’єю. Істотним доказом буде наявність однакового місця реєстрації у обох осіб. Далі, потрібно враховувати , що в заяві до суду можна помістити тільки вимога визнати факт спільного проживання , а подальший коло можливих спадкоємців встановлюватиме вже нотаріус . Але , для економії часу можна заявити відразу і вимогу про визнання особи спадкоємцем за законом. Що правда, в такому випадку суд буде встановлювати наявність інших спадкоємців , які стоять вище за чергою спадкування , і, отже , мають першочергове право спадкування порівняно з заявником . Якщо таких осіб не виявиться , то суд може задовольнити прохання і про визнання спадкоємцем за законом. Отримавши рішення , на його підставі після закінчення 6-ти місяців з дня відкриття спадщини , нотаріус видає свідоцтво про право його прийняття , і як наслідок , відкривається можливість реєстрації права власності на те майно, яке необхідно .

Таким чином , ми описали найбільш просту ситуацію , але тепер ускладнимо її . Уявімо , що крім обставин , які були описані раніше , присутні інші спадкоємці померлого , які займають чергу вищу, ніж особа , яка проживала з покійним однією сім’єю . Природно, прямий шлях отримати весь обсяг майна виключається . Але діяти однаково потрібно за схожою схемою. Для початку зазначимо , що у разі встановлення факту проживання однією сім’єю особа , що пережило спадкодавця , вже набуває право на половину спільно нажитого майна. І ця половина відділяється від тієї , яку складатиме загальна спадкова маса . Далі , потрібно пам’ятати , що встановлення факту спільного проживання не робить осіб, що проживали у громадському шлюбі чоловіком і дружиною в понятті юридичному , тому це не робить особу, яка пережила спадкодавця спадкоємцем першої черги, і не дає право успадковувати в рівній частині з дітьми або батьками спадкодавця , якщо такі особи присутні . Більш того, це не ставить співмешканця спадкодавця вище представників 2й , 3й черг. Але є вихід і з цієї ситуації. Згідно з положеннями Цивільного кодексу , учасник громадського шлюбу за рішенням суду може зрівнятися в праві прийняття спадщини з особами , які стоять вище по черзі. Але , знову ж , варто пам’ятати , що в такому випадку відбувається поділ спадкового майна на частини , і отримати право власності на все майно , яке мали особи за життя спадкодавця без будь-яких домовленостей буде досить складно.

Як бачимо , спадкування майна особами , які жили однією сім’єю без укладення шлюбу – це цілком реальний процес , але виконання цього завдання може потребувати значних витрат часу і зусиль. Враховуючи всі складнощі , які можуть виникнути при його здійсненні , розумним виходом буде залучення досвідчених фахівців. У будь-якому випадку, Вам завжди готові допомогти співробітники нашої Юридичної компанії.

The post Спадкування майна, яке нажито під час сумісного проживання без реєстрації шлюбу first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Спадкування за законом має місце тоді, коли спадкодавець не залишив заповіту, його було визнано недійсним, або його частину було визнано недійсним. Цивільним кодексом закріплено 5 черг родичів, які мають право успадкувати майно. В кожну чергу входять особи, які мають кровне споріднення із спадкодавцем. Прийняття відбувається в порядку черги, чим ближче ступінь спорідненості, тим ближче черга прийняття. Оскільки мова йде про черги, то логічним буде вказати коло осіб, які в них входять. До першої черги входять найближчі родичі спадкодавця (діти, батьки), а також чоловік (або жінка). З приводу першої черги треби відмітити доволі важливі моменти, які дуже часто є предметом різним питань. Для початку про дітей. По-перше, діти, які були народжені не в шлюбі, мають такі ж права на прийняття спадщини, як і діти, які народженні у шлюбі. Головне, щоб було встановлено спорідненість із спадкодавцем. По-друге, діти, яких було усиновлено, спадкують на рівних правах із рідними дітьми. Тепер, про одного з подружжя, який пережив спадкодавця. Слід пам’ятати, що один з подружжя спадкує одну половину спільно нажитого майна, оскільки інша вже належить йому.

До другої черги відносяться рідні брати та сестри, а також дід та баба спадкодавця. Відносно братів та сестер зазначимо, що до них відносяться як повнорідні, так і неповно рідні (ті, що мають різних батьків або матерів). Відносно діда та баби, нагадаємо, що право на спадщину мають як з боку матері, так з боку батька.

Третя черга включає в себе рідних дядьку та тітку спадкодавця як з боку батька, так і з боку матері.

В четверту чергу входить особа, яка проживала однією сім’єю із спадкодавцем протягом 5 років.

В п’яту чергу входять інші родичі спадкодавця, а також його утриманці, які отримували від нього матеріальну допомогу не менш 5ти років. Зазначимо, що родичі більш близького коліна мають право на першочергове прийняття спадщини ніж родичі дальнього.

Давши перелік черг родичів, ми не побачили серед них таких родичів, як внуки, прадід, прабаба, племінник, двоюрідні брати та сестри. Вказані особи також мають право на прийняття спадщини за принципом спадкової трансмісії. Про що йде мова. Це означає, що вони спадкують ту частину спадщини, яка б належали їх батькам (або дітям, які мають прямий родинний зв’язок із спадкодавцем), але лише після смерті останніх. В якості роз’яснення наведемо приклад. Помирає особа, його майно переходить до його дітей, але складається така ситуація, що і вони на час прийняття спадщини не залишилися в живих. В такому випадку право на першочергове прийняття спадщини отримують внуки спадкодавця. І так далі.

Тепер розглянемо питання спадкування за законом з точки зору практики. Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців. В цей термін представник будь-якої черги може подати заяву про прийняття спадщину будь-якому нотаріусу, незалежно приватний він або державний. Але треба відзначити, що як тільки представник більш вищої черги подасть заяву, представники нижчої втрачають право на спадщину. Але тут є особливість, коли в судовому порядку можна отримати право на спадкування. Рішення буде мотивуватися на фактичних відносинах між померлим та його спадкодавцями. Так, у випадку, коли спадкоємець однієї черги визнається судом негідним, то право на прийняття спадщини переходить до іншої черги. Або, якщо спадкоємець більш дальньої черги знаходиться в більш тісних родинних стосунках, наприклад, проживав однією сім’єю із спадкодавцем, матеріально його забезпечував, турбувався за ним, суд може поставити його до кола спадкоємців, які знаходяться вище.

Також особливу увагу слід приділити тим моментам, коли деякі дуже важливі факти неможливо підтвердити в документарному вигляді. З різних причин. Особливо це стосується прийняття спадщини представниками 4-ої черги. Такий факт, як наприклад, факт спільного проживання встановлюється виключно в судовому порядку. Але про це ми розповімо окремо в нашому блозі.

Після спливу 6-ти місяців нотаріус видає свідоцтво про прийняття спадщини на підставі якого можна реєструвати право власності на майно, яке того потребує.

Розглянувши два види прийняття спадщини за законом та за заповітом, можна зробити висновок, що в цілому спадкове право включає в себе елементи двох галузей – майнового права, а також права сімейного, які дуже тісно між собою пересікаються. При спадкуванні за законом дуже великий акцент робиться на спорідненості та родинних стосунках, а також на певні факти. Дуже часто при спадкуванні за законом виникає необхідність звернення до суду з різних причин. Як вже зазначалося нашому блозі, прийняття спадщини – це приватний випадок, який іноді може супроводжуватися тривалими та важкими судовими процесами. Для отримання позитивного результату необхідно звертатися до спеціалістів нашої Юридичної компанії, які з радістю готові надати Вам необхідну допомогу.

The post Спадкування за законом first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Давати поняття спадкування немає сенсу, оскільки воно всім відоме, але не зайвим буде нагадати, що існують наступні види спадкування: за законом та за заповітом. Далі ми розповімо про спадкування за заповітом та про процес його реалізації.

Із самої назви вже зрозуміло, що визначений комплекс прав та обов’язків від спадкодавця до спадкоємця переходить на підставі заповіту. Заповітом же є вільне волевиявлення особи стосовно його майна, а також інших прав, які можуть бути включені до спадкової маси, за яким вони переходять до визначеної нею особи після її смерті. Найбільш важливе, що потрібно відзначити, що для складання заповіту особа повинна мати дієздатність. До речі, цим положення можна відразу відповісти на одне з найбільш розповсюджених питань: «Чи може дитина залишити заповіт відносно свого майна на користь своїх батьків, або кого-небудь іншого?». Дитиною, в даному випадку, вважається особа, яка не досягла 18 років. Відповідь однозначна – не може. Оскільки батьки і так вважаються обов’язковими спадкоємцями, а повністю реалізовувати своє право по відношенню до свого майна неповнолітня особа не може. Виключення є випадок з достроковим набуттям дієздатності, але такі випадки дуже рідкі.

Відповідно до положень Цивільного кодексу особа має право самостійно визначати коло спадкоємців в заповіті, а також об’єм спадкової маси. Але тут існує одна особливість. Законом встановлюється коло осіб, які мають право на обов’язкову частину у спадщині. До них відносяться неповнолітні та непрацездатні діти заповідача, непрацездатний вдівець, або вдова, а також непрацездатні батьки. Якщо з поняттям «неповнолітні» все зрозуміло, то що ж тоді криється під поняттям «непрацездатні»? Вказаним поняттям визначаються особи, які знаходяться на пенсійному забезпеченні, або мають статус інваліда. Зазначена особливість може стати суттєвою проблемою у процесі повної реалізації спадкування за заповітом, причому як на етапі складання заповіту, так і на етапі спадкування. На етапі складання заповіту, нотаріус повинен встановити коло осіб, які мають праву на обов’язкову частину, і якщо такі особи є, можливість заповідати всю спадкову масу відсутня. Також такі особи можуть з’явитися на етапі спадкування, коли відбувається безпосередній прийом спадщини. В таких випадках дуже часто починаються тривалі судові спори, які можуть закінчитися навіть скасуванням заповіту. Але такі випадки носять виключно приватний характер.

Тепер перейдемо до практичної складової питання ,яке розглядається. Заповіт складається в письмовому вигляді та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Варто відзначити, що у заповіті заповідач може вказати конкретне майно, яке він хоче передати спадкоємцю, на приклад квартиру або автомобіль. В такому випадку нотаріусу надаються документи, які підтверджують право власності на це майно. Але можна і вказувати більш узагальнено, тобто все майно та права, які належать на момент смерті. В такому випадку при відкритті спадщини нотаріус визначає об’єм спадкової маси. Також додамо, що заповіт можна засвідчити як у приватного так і у державного нотаріуса. Різниця буде лише в ціні на його послуги. На юридичній силі документа це ніяк не відобразиться. Можливо також складання секретного заповіту, та заповіту при свідках, але це виключні випадки, які рідко трапляються на практиці. Дуже важливо зазначити, що не тільки нотаріус має право посвідчувати заповіт. У випадку, коли особа знаходиться на стаціонарному лікуванні, проходить військову службу, знаходиться морському рейсі на судні під прапором України, відбуває покарання, його заповіт може бути посвідчено головною посадовою особою в присутності свідків.

Тепер опишемо процедуру прийняття спадщини. Відразу треба зазначити, що спадщина приймається протягом 6-ти місяців, тобто зареєструвати право власності на об’єкти спадщини, які того потребують можна лише по закінченню вказаного часу, як і повністю розпоряджатися ними. Для відкриття спадкової справи треба подати будь-якому нотаріусу заяву про прийняття спадщини разом із заповітом. Також нотаріусу подаються документи, які підтверджують право власності заповідача на майно, яке передається. Слід відзначити, що нотаріус може попросити надати додаткові довідки або документи для встановлення певних фактів. Але не всі факти можна підтвердити довідками, деякі з них треба встановлювати в суді. Після спливу 6-ти місяців нотаріус видає свідоцтво про праву на спадщину, в якому зазначається весь об’єм спадкової маси. На підставі цього свідоцтва можна реєструвати право власності. З приводу реєстрації права власності слід додати, що враховуючи чисельні зміни, які було внесено да нормативно-правових актів, які регулюють реєстрації права власності, його можна зареєструвати як у нотаріуса, так і у реєстратора у відповідній реєстраційній службі. У нотаріуса буде коштувати значно дорожче, але до реєстратора, зазвичай, дуже великі черги.

Говорячи про прийняття спадщини, треба зазначити, що цей процес не є легким і є суто приватним. При його реалізації може виникнути багато проблем, які пов’язана із встановленням фактів, або їх оспорюванням, або визнання заповіту недійсним в цілому, і т.д. Їх вирішення потребує комплексного та професійного підходу. З цим Вам завжди раді допомогти спеціалісти нашої Юридичної компанії.

The post Спадкування за заповітом first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Ситуації в житті бувають, абсолютно різні, і з тих чи інших причин ми прописуємо близької людини або хорошого друга на свої квадратні метри.

Але, як часто це трапляється, розчаровують і підводять нас саме близькі та рідні люди. Наприклад, подружжя вирішило розірвати шлюб, а чоловік прописаний на квадратних метрах дружини, власницею яких вона була ще до укладення шлюбу. Дружина дала свою добровільну згоду на реєстрацію чоловіка на своїх квадратних метрах перебуваючи у шлюбі. Питання, як тепер його виписати після розірвання шлюбу, якщо добровільно він зніматися з реєстрації не хоче.

У даній ситуації необхідно звернеться з позовною заявою до суду. У позовній заяві дуже важливо правильно сформувати позовні вимоги. Грубою помилкою, через яку суд може відмовити в позові, є вимога зняти особу з реєстрації. Якщо такі позовні вимоги ви заявили до суду, вам суддя відмовить у задоволенні вашого позову. Правильно пред’являти вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, як це передбачено законодавством.

Для подачі позовної заяви до суду необхідно зібрати доказову базу, що підтверджує те, що особа пів року не проживає в даному житловому приміщенні. Для цього потрібно звернутися в Житлове експлуатаційне управління, працівники якого опитають сусідів, складуть відповідний акт. Даний акт буде розглянуто судом як один із головних доказів, на якому буде будуватися, ваша перемога в суді.

Вже з повним текстом рішення суду і відміткою про те, що рішення суду набрало законної сили, необхідно знову звернутися в ЖЕУ. І саме на підставі рішення суду про те, що особа втратила право користування житловим приміщенням, працівники ЖЕУ зобов’язані зняти особу з реєстрації.

Хочеться навести ще один яскравий приклад того, що треба думати про те, кого прописувати на своїх квадратних метрах. Мати прописала свого сина в належної їй квартирі, де він проживав зі своєю дружиною. У них з’явилася дитина. Але батьки протягом п’яти років не реєстрували малюка. Прошу зауважити, що реєстрація новонародженого в ЖЕУ і ЗАГСЕ різні речі. У даному випадку малюк просто не був ніде прописаний. Але мати наполягала на тому, щоб бабуся прописала онука, не з благих намірів, а щоб мати гарантію, що після можливого розлучення вона з дитиною залишиться проживати на даній житловій площі.

Згідно із законодавством, батьки можуть зареєструвати дитину на тих квадратних метрах, на яких вони зареєстровані самі, і не важливо, є вони власниками даних метрів чи ні. У даному випадку житло ставати не ліквідним, адже жоден опікунська рада не піде на те, що б позбавити дитину даху над головою, а батьки мають право проживати разом з дитиною. Тобто дану квартиру не можна буде продати на протязі великого часу, поки дитина не досягне 16-ти річного віку.

Тому реєструючи людини на своїх квадратних метрах будьте пильні, адже виписати його буде не так легко, і батьки зможуть без вашого на те відома прописати свою дитину, виписати яку буде дуже складно. Але наша Юридична компанія успішно займається таким видом судових справ як з представництва інтересів власника приміщення, який бажає виселити вже давно не проживаючих на його квадратних метрах людей так і мешканців, яких хочуть вигнати з цієї власності.

The post Виселення та зняття з реєстрації осіб які спільно проживають first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.