Звільнення за власним бажанням — це право працівника у будь-який момент розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово. Згода роботодавця для цього не потрібна: він зобов’язаний прийняти заяву і оформити звільнення у визначений законом строк.
У більшості випадків потрібно відпрацювати два тижні після подання заяви, але є винятки, коли звільнитися можна швидше — без відпрацювання. Далі — покроково про те, як правильно оформити заяву, коли роботодавець не має права відмовити, які виплати належать при звільненні та що робити, якщо роботодавець зволікає з розрахунком.
Що таке звільнення за власним бажанням і чим воно відрізняється від звільнення за угодою сторін
Звільнення за власним бажанням регулюється статтею 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Це одностороння дія працівника: він не просить дозволу, а повідомляє про своє рішення. Роботодавець не може відмовити у звільненні — він може лише вимагати дотримання строку попередження.
Це принципово відрізняється від розірвання договору за угодою сторін, коли дату і умови припинення трудових відносин узгоджують обидві сторони. Якщо роботодавець не погоджується на дату, яку пропонує працівник, звільнення за угodoju сторін просто не відбудеться. А от відмовити у звільненні за власним бажанням роботодавець не має права: працівник реалізує власне трудове право, а не просить його про послугу.
Строк відпрацювання: два тижні за статтею 38 КЗпП
Загальне правило просте: працівник письмово попереджає роботодавця про звільнення за два тижні до бажаної дати. Відлік строку починається з наступного дня після подання заяви, а не з дня її підписання.
Протягом цих двох тижнів працівник продовжує виконувати свої обов’язки, і роботодавець не має права змінити підставу звільнення чи затримати працівника довше за встановлений строк. Якщо на 15-й день роботодавець не видав наказ і не провів розрахунок, це вважається порушенням, і працівник вважається звільненим автоматично — з обов’язком провести повний розрахунок.
Коли можна звільнитися без відпрацювання двох тижнів
Не завжди потрібно чекати два тижні. Законодавство передбачає кілька ситуацій, коли звільнення відбувається у строк, про який просить сам працівник.
Поважні причини (частина 1 статті 38 КЗпП). Якщо продовжувати роботу неможливо через об’єктивні обставини, роботодавець зобов’язаний звільнити працівника саме в той день, який зазначений у заяві. До таких причин належать, зокрема:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у певній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- необхідність догляду за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або за особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- зарахування на роботу за конкурсом.
Перелік не є вичерпним — закон допускає й «інші поважні причини», тому роботодавець оцінює конкретну ситуацію.
Порушення роботодавцем умов трудового договору (частина 3 статті 38 КЗпП). Якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, працівник має право звільнитися у строк, який сам визначить. У такому випадку, крім розрахунку за відпрацьований час, працівнику належить вихідна допомога — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Домовленість із роботодавцем. Навіть якщо формальних підстав для швидкого звільнення немає, сторони можуть домовитися скоротити строк відпрацювання. Це не обов’язок роботодавця, а добра воля — і краще закріпити таку домовленість письмово, наприклад, безпосередньо у заяві або наказі.
Покрокова інструкція звільнення за власним бажанням
- Написати заяву. У довільній формі, від руки або на комп’ютері, із зазначенням дати бажаного звільнення і формулюванням «прошу звільнити мене за власним бажанням» (стаття 38 КЗпП).
- Зареєструвати заяву в канцелярії. Подати особисто з проханням поставити вхідний номер і дату на копії, яка залишається у працівника. Якщо прийняти заяву відмовляються — надіслати її поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення: це фіксує дату подання незалежно від дій роботодавця.
- Дочекатися видання наказу. Роботодавець видає наказ про звільнення із зазначенням підстави — частини 1 або частини 3 статті 38 КЗпП.
- Відпрацювати визначений строк (якщо немає підстав для звільнення без відпрацювання).
- Отримати повний розрахунок і документи в останній робочий день. Це заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, копія наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані суми.
| Крок | Що відбувається | Строк |
|---|---|---|
| Подання заяви | Реєстрація в канцелярії | День звернення |
| Відпрацювання | Виконання обов’язків | 2 тижні (якщо немає винятку) |
| Видання наказу | Оформлення підстави звільнення | До останнього робочого дня |
| Розрахунок | Виплата всіх належних сум | День звільнення |
Відкликання заяви про звільнення
Працівник має право відкликати заяву про звільнення до закінчення строку попередження, якщо на його місце ще не запрошено іншого працівника у встановленому законом порядку. Відкликання оформлюється так само письмово — новою заявою, у якій зазначено, що попередню заяву про звільнення слід вважати відкликаною.
Особливі ситуації при звільненні
Звільнення у відпустці. Працівник може подати заяву про звільнення за власним бажанням, перебуваючи у щорічній чи іншій відпустці. Дата звільнення визначається так само — за загальним правилом двох тижнів або без відпрацювання, якщо є поважна причина.
Звільнення на лікарняному. Заборони на подання заяви немає. Якщо дата звільнення, вказана у заяві, припадає на період тимчасової непрацездатності, розрахунок і видача документів відбуваються після виходу з лікарняного або поштою за письмовою домовленістю.
Звільнення під час випробувального терміну. Працівник, який проходить випробувальний строк, має таке саме право звільнитися за власним бажанням, як і будь-який інший, — з попередженням за два тижні або без нього за наявності поважної причини. Випробувальний термін не скорочує і не подовжує цей строк.
Розрахунок при звільненні: які виплати належать
Відповідно до статті 116 КЗпП, усі суми, що належать працівнику, мають бути виплачені саме в день звільнення. Якщо працівник у цей день фактично не працював, виплата здійснюється не пізніше наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок.
До розрахунку входять:
- заробітна плата за фактично відпрацьований час;
- компенсація за невикористану відпустку — виплачується повністю, за всі невикористані дні, незалежно від того, за скільки років вона накопичилась (стаття 24 Закону України «Про відпустки», стаття 116 КЗпП);
- вихідна допомога — але лише у випадках, передбачених статтею 44 КЗпП. Для звичайного звільнення за власним бажанням (частина 1 статті 38 КЗпП) вона не належить. Вихідна допомога виплачується, зокрема, якщо причиною звільнення стало порушення роботодавцем законодавства про працю (частина 3 статті 38 КЗпП) — не менше тримісячного середнього заробітку.
Якщо роботодавець затримує виплату, за статтею 117 КЗпП він зобов’язаний компенсувати працівнику середній заробіток за весь час затримки, але не більше шести місяців.
Трудова книжка та запис про звільнення
З 2021 року в Україні діє електронна трудова книжка — цифровий запис у Реєстрі застрахованих осіб, який веде Пенсійний фонд. Роботодавці подають відомості про прийняття, переведення та звільнення працівника до цього реєстру в електронному вигляді.
Станом на 2026 рік завершено перехід від паперових трудових книжок до електронного обліку: підприємства, які ще зберігали паперові трудові книжки працівників, мали оцифрувати їх і повернути власникам особисто під підпис. Попри це, на вимогу працівника роботодавець зобов’язаний і надалі вносити до паперової трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення.
Для підтвердження стажу та розміру заробітку за минулі періоди працівник може звернутися до Пенсійного фонду за довідкою форми ОК-5 — вона формується за даними реєстру застрахованих осіб і корисна, зокрема, для розрахунку лікарняних чи оформлення пенсії.
Звільнення військовозобов’язаного працівника: що зобов’язаний зробити роботодавець
Якщо звільняється працівник, який перебуває на військовому обліку як призовник, військовозобов’язаний або резервіст, роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК). Повідомлення про зміну облікових даних подається протягом семи днів з дня видання наказу про звільнення — до того ТЦК, де саме цей працівник перебуває на військовому обліку, а не за місцем реєстрації підприємства.
Крім того, кадрова служба вносить відповідні зміни до списків персонального військового обліку та відомостей оперативного обліку, які ведуться на підприємстві. Це стосується будь-якої підстави звільнення, включно зі звільненням за власним бажанням.
Звільнення під час воєнного стану
Підстави для звільнення за власним бажанням під час воєнного стану не змінилися — стаття 38 КЗпП діє так само, як і в мирний час. Разом з тим є нюанс: під час воєнного стану роботодавець отримав право відмовити працівнику у звільненні у скорочений строк, навіть якщо працівник посилається на поважну причину, — крім випадків, коли законодавство прямо гарантує право на негайне звільнення. У спірних ситуаціях варто звертатися по актуальні зміни законодавства, оскільки правила воєнного часу періодично уточнюються.
Важливо розрізняти звільнення цивільного працівника за трудовим договором і звільнення з військової служби: це різні процедури, які регулюються різними законами, і правило «за власним бажанням» у трудових відносинах не поширюється на військовослужбовців строкової чи контрактної служби під час воєнного стану.
Що робити, якщо роботодавець не звільняє або не виплачує розрахунок
Роботодавець не має права відмовити у прийнятті заяви чи ігнорувати строк звільнення. Якщо це сталося, працівник може:
- Звернутися письмово повторно, зафіксувавши факт подання заяви (реєстраційний номер, поштове повідомлення про вручення).
- Подати скаргу до Держпраці — територіального органу, який контролює дотримання трудового законодавства.
- Звернутися до суду з вимогою визнати трудовий договір розірваним і стягнути невиплачені суми.
Якщо звільнення визнано незаконним або, навпаки, роботодавець незаконно затримує працівника, судова практика передбачає механізми захисту — від стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до примусового виконання рішення суду. Детальніше про те, як діяти, якщо роботодавець ігнорує рішення суду, читайте у матеріалі про поновлення на роботі через суд. За порушення трудового законодавства роботодавець може нести й окрему юридичну відповідальність — від штрафів до інших видів санкцій, залежно від характеру порушення.
Типові помилки при звільненні за власним бажанням
- Усна домовленість замість письмової заяви. Без письмової заяви з зареєстрованою датою довести факт і момент звернення складно.
- Неправильне формулювання підстави. Якщо працівник має право на пільгове звільнення через поважну причину, це варто прямо зазначити в заяві з посиланням на конкретну обставину — інакше роботодавець може оформити звільнення на загальних умовах із відпрацюванням.
- Відсутність підтвердних документів. Якщо причина потребує документального підтвердження (наприклад, медичний висновок), його краще додати одразу, а не після початку суперечки.
- Ігнорування питання трудової книжки та військового обліку. Варто заздалегідь перевірити, чи внесені актуальні дані до електронного реєстру та чи повідомлено ТЦК, якщо це стосується військовозобов’язаного працівника.
Усі перелічені моменти, а також оформлення заяв і документи та договори загалом, варто перевіряти заздалегідь, щоб уникнути спору вже після подання заяви. Загальні принципи, як діяти у випадку конфлікту з роботодавцем, викладені в розділі про захист трудових прав.
Часті запитання
Чи може роботодавець відмовити у звільненні за власним бажанням?
Ні. Роботодавець не має права відмовити — він може лише вимагати дотримання строку попередження, якщо для швидшого звільнення немає законних підстав.
Скільки триває відпрацювання при звільненні за власним бажанням?
За загальним правилом — два тижні з дня, наступного після подання заяви. За наявності поважної причини роботодавець зобов’язаний звільнити у той строк, який зазначений у заяві.
Чи можна відкликати заяву про звільнення?
Так, до закінчення строку попередження, якщо на місце працівника ще не запрошено іншого працівника.
Коли виплачують компенсацію за невикористану відпустку?
У день звільнення, разом з іншими належними сумами, — незалежно від підстави звільнення та кількості невикористаних днів.
Чи належить вихідна допомога при звільненні за власним бажанням?
За загальним правилом — ні. Вихідна допомога належить лише у визначених статтею 44 КЗпП випадках, зокрема якщо причиною звільнення стало порушення роботодавцем трудового законодавства.
Що робити, якщо роботодавець не виплатив розрахунок у день звільнення?
Звернутися до Держпраці або до суду з вимогою стягнути заборговані суми та середній заробіток за час затримки.
Чи потрібно повідомляти ТЦК про звільнення військовозобов’язаного працівника?
Так, роботодавець зобов’язаний подати повідомлення про зміну облікових даних протягом семи днів з дня видання наказу про звільнення.
Чи можна звільнитися за власним бажанням під час воєнного стану?
Так, підстави звільнення не змінилися, але роботодавець має право уточнювати строк звільнення відповідно до чинних на момент звернення особливостей воєнного часу.
About the Author
