У нашому блозі ми вже писали про можливість громадян України зареєструвати шлюб за кордоном. Зараз же мова піде про можливість розірвання шлюбу громадянами України за кордоном.

Як відомо, розірвати шлюб можливо через органи РАЦС або в порядку позовного провадження через суд. Головним критерієм, який визначає орган, через який відбуватиметься розірвання – наявність спільних неповнолітніх дітей. У разі їх відсутності, шлюб можливо розірвати через органи РАЦС, проте в даному випадку обом з подружжя необхідно подати відповідну заяву. У разі ж наявності спільних неповнолітніх дітей розірвати шлюб можливе тільки за рішенням суду. Знову ж таки звернення може бути обопільним або в однобічному порядку. Варто також відзначити, що можливо розірвати шлюб через суд і за відсутності неповнолітніх дітей. Цей варіант має місце і у випадку, коли один з подружжя не хоче подавати заяву в органи РАЦС.

З розірванням шлюбу в межах України ситуація зрозуміла, але що ж робити особам, які хочуть розірвати шлюб (або один з них) і перебувають при цьому за її межами. Розглянемо всі можливі варіанти, враховуючи наявність і відсутність спільних неповнолітніх дітей.

Почнемо з ситуацій без наявності дітей. Отже, варіант перший – чоловік і дружина, громадяни України, перебуваючи у шлюбі, при цьому проживаючи за її межами, вирішили цей шлюб розірвати. Враховуючи той факт, що шлюб укладався за законами України, то відповідно і розірвання його повинно проходити за його законами. В такому випадку сімейна пара не може звернутися до місцевого органу, який реєструє шлюб для реєстрації його розірвання. При цьому нормативно-правові акти України, які регулюють процедуру реєстрації шлюбу і його розірвання все ж вимагають подачу заяви до відповідного органу за місцем проживання. У даній ситуації необхідно звертатися до консульства (посольства) України в державі перебування. Після подачі заяви встановленого зразка з доповненнями, дипломатична організація передає документи до органу, який проводив реєстрацію на Україні, а той у свою чергу провидить реєстрацію розірвання шлюбу з подальшою передачею свідоцтва про розірвання шлюбу назад в консульство, яке видає його вже колишнім чоловіку та дружині.

Далі розглянемо ситуацію, коли один з подружжя проживає на території України, а другий є резидентом іншої держави, але при цьому зберігає українське громадянство. У такій ситуації є два виходи. Розглянемо перший. Той з подружжя, який проживає закордоном, становить нотаріальна заява встановленого зразка про бажання розірвати шлюб. Далі він передає його тому, хто проживає на території України, і останній подає його разом зі своєю заявою в орган РАЦС. Далі орган РАЦС реєструє розірвання шлюбу. Варто відзначити, що іноземна заява має бути переведена та легалізована. Однак це метод може виявитися ненадійним, оскільки передати заяву за кордону попросту не буде можливо. Другий спосіб полягає в залученні консульства до процесу розлучення. Той з подружжя, який проживає за кордоном, складає і підписує заяву на реєстрацію припинення шлюбу в українському консульстві, другий же, що проживає на території України подає відповідну заяву в орган РАЦС за місцем реєстрації. Далі консульство передає заяву нерезидента в цей самий орган РАЦС, який і проводить реєстрацію розірвання шлюбу. Далі одне свідоцтво видається тому, хто проживає в Україні, другий відправляється в консульство і видається ним.

Тепер розглянемо ситуацію, коли шлюб розривається за рішенням суду. Реалізація такого процесу більш трудомістка і має значну кількість перешкод. Але відразу слід зазначити, що такого роду процес можливий тільки в державах, з якими Україна має двосторонні міжурядові договори про правову допомогу. В іншому випадку реалізація такого процесу неможлива.

Як завжди, для початку розглянемо випадок, коли обидва з подружжя перебувають в іноземній державі. Наприклад, візьмемо випадок проживання в Російській Федерації. До слова, між Україною і Російською Федерацією є договір про правову допомогу в цивільних і сімейних справах. Для розірвання шлюбу подружжя звертаються до місцевого суду за своїм місцем проживання. Далі суд на підставі того, що мається договір, про правову допомогу враховуючи норми українського законодавства, виносить відповідне рішення. З цим рішенням вже екс-дружини звертаються до місцевого органу записів актів громадянського стану (у Росії їм теж є РАЦС). Далі цей орган приймає документи, обробляє інформацію і відправляє її своїм українським колегам. Після отримання відповіді про реєстрацію на Україні припинення шлюбу, слід видача свідоцтва органом РФ.

І нарешті, розглянемо ситуацію з розірванням шлюбу за рішенням суду, коли один з подружжя перебуває на території України, а другий за її межами. Забігаючи трохи вперед, відразу відзначимо, що реалізація цього процесу вкрай скрутна. Отже, для початку візьмемо за основу ситуацію, коли чоловік, який знаходиться на території України, вирішив подати до суду документи на розлучення. Не забуваємо, що суд зобов’язаний повідомити відповідача про подачу позову проти нього, а враховуючи, що відповідач знаходиться за кордоном – це вкрай важко зробити. Однак, повторимо вже сказане, у разі надання взаємної правової допомоги Україні і державою, в якому знаходиться відповідач, можливо провести судовий процес, в іншому випадку його реалізація неможлива. При подачі позову найголовніше – це знати постійне місце знаходження відповідача за кордоном. Якщо воно відоме і, він реально там знаходиться, то український суд може дати запит до суду іноземної держави відповідної юрисдикції з метою виклику останнім відповідача та з’ясування його позиції у справі. Після з’ясування необхідних фактів, іноземний суд відправляє інформацію, викладену в процесуальних документах назад до українського суду. Український же суд у випадку достатньої кількості фактів, задовольняє позов і розриває шлюб.

Відштовхуючись від ситуації, в якій навпаки, чоловік, що живе за кордоном, подає позов на розірвання шлюбу, процес абсолютно такий же, тільки відбуватиметься у зворотному порядку, тобто іноземний суд буде давати запит до українського суду. Вкотре повторимося, що описані вище процеси розірвання шлюбу громадянами України через суд можливі виключно в державах, з якими Україна уклала міжурядові договори про правову допомогу, в інших випадках, одному з подружжя, хто живе за кордоном, доведеться приїхати в Україну з метою відвідування судових засідань. Можливо звести кількість поїздок до однієї, уповноваживши певну особу довіреністю на представлення інтересів.

У кожному разі, наша компанія бажає всім сім’ям України міцних сімейних уз, взаєморозуміння та процвітання. Але все ж якщо Вас спіткала сумна доля шлюборозлучного процесу фахівці нашої Юридичної компанії готові надати кваліфіковану юридичну допомогу.

The post Розірвання шлюбу за кордоном first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Всім відомо, що реєстрація шлюбу проводиться Відділом записів актів цивільного стану (РАЦС) за попередньою заявою. Зареєструвати шлюб можна в будь-якому органі РАЦС, незалежно від реєстрації його учасників. При цьому, майбутні чоловік і дружина мають досягти шлюбного віку, бути дієздатними, а також укладення шлюбу повинно відповідати їх внутрішній волі. З документів необхідний тільки паспорт.

Однак як укласти шлюб в іншій державі? З цією метою необхідно звернутися в консульство або посольство України в тій державі, в якому відбуватиметься одруження. У консула або посла є всі повноваження, які дають йому право засвідчити факт укладення шлюбу між громадянами України закордоном. Сама ж процедура нічим не відрізняється від тієї, яка проходить на території України.

Але тепер трохи ускладнимо ситуацію. Припустимо, громадянам України необхідно укласти шлюб в державі, в якій немає українського консульства або посольства. У цьому випадку необхідно звертатися в інше консульство (посольство) України, яке з територіальної юрисдикції обслуговує цю державу. Наприклад, хоч це виглядає вкрай «екзотично», проте така ситуація має шанс на існування, громадяни України хочуть укласти шлюб в державі Судан, яке знаходиться на африканському континенті. У Судані немає українського ні консульства, ні посольства, проте прийомом громадян України, які перебувають на території Судану, проводить посольство України в Єгипті. Тому в даному випадку звертатися потрібно саме туди.

І вже, коли ми вирішили описати дуже рідкісні випадки, відзначимо самий маловірогідний варіант – це реєстрація шлюбу в державі, з якою Україна взагалі не встановлювала дипломатичних зв’язків. Таких держав одиниці, проте, вони є. Серед них Північна Корея, Лаос, Камбоджа. У будь-якому випадку, і там можливе укладання шлюбу. В даному випадку, необхідно звернутися в посольство-посередник. Для України в переважній більшості випадків їм виступає посольство Російської Федерації, оскільки така співпраця закріплена на міждержавному договірному рівні.

Для держави створення і розвиток сім’ї його громадянами є одним з головних пріоритетів розвитку, тому для полегшення цього процесу для знаходження за кордоном громадян України існує можливість реєструвати шлюб не тільки в її межах.

The post Укладення шлюбу в іноземній державі first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Змінивши місце постійного перебування в іншій державі кінцевим пунктом процесу імміграції є отримання громадянства. Відповідно закону «Про громадянство», України отримується на підставі наступних критеріїв: народження на території України, територіальне походження, прийняття громадянства, поновлення громадянства, встановлення опіки на території України, встановлення опіки над особою, яка визнана недієздатною і є громадянином України, в разі встановлення батьківства або материнства громадян України. Критерії, які найбільш часто реалізуються ми і будемо розглядати нижче.

Перший, який ми будемо розглядати – це отримання громадянства у зв’язку із народженням. До речі, цей вид отримання громадянства не передбачає ніяких окремих дій для своєї реалізації, а саме, він відбувається автоматично, хоча потрібно звернути увагу на деякі речі. Якщо батьки мають українське громадянство, їх дитина автоматично стає українським громадянином, з цим все зрозуміло. Але можуть бути всілякі варіїрації, коли особа може отримати не тільки українське громадянство. Більш за все це відноситься до випадків, коли батьки не є громадянами України. У випадках, коли батьки – особи, які не мають українського громадянства, отримання громадянства їх дитини прив’язується до їх постійного місцезнаходження. Якщо вони є резидентами України (знаходяться на території України на законних підставах), їх дитина має право на отримання українського громадянства. Більш того, законодавець закріпив можливість отримання особою українського громадянства, якщо вона народилася за межами України в сім’ї іноземців, але при умові, що ці іноземці є резидентами України. Єдиним моментом, який потрібно зазначити – це те, що, особа може отримати українське громадянство в разі, якщо не отримало громадянство іншої держави, громадянами якої є її батьки.

Другий, критерій отримання громадянства, який нами розглядається – територіальне походження. При отриманні громадянства по територіальному походженню враховується походження та проживання особи до встановлення незалежності в Україні. Це означає, що особа (або її кровні родичі), яка народилась та постійно проживала на територіях, які згодом стали територією сучасної України (значною мірою це стосується УРСР) має право на отримання українського громадянства. Найбільш доцільний приклад – це трансформація громадян СССР, після його розпаду, які жили на території УРСР в громадян України як незалежної держави. Це стосується і їх дітей. Також дитині, яка народилася після 24 серпня на території України, але не отримала українського громадянства, має право на його отримання в разі відмови від іншого, або в разі, якщо вона є особою без громадянства.

Перейдемо до третього критерію – прийняття громадянства. Прийняття громадянства – це процес отримання громадянства іноземцем або особою без громадянства при виконанні ним певних вимог. Зрозуміло, що особа, яка приймає українське громадянство, не має право отримати його за вище вказаними критеріями. Тож для прийняття громадянства особа повинна відповідати певним вимогам, а саме: визнання та дотримання положень Конституції та інших законів України, обов’язкова відмова від попереднього громадянства, постійно протягом 5ти років проживати на території України на законних підставах, володіти державною мовою в обсязі достатньому для її розуміння та спілкування, наявність законного джерела доходів. Громадянство надається особі на основі указу президента. Законодавцем визначено перелік осіб, які не можуть отримати українське громадянство не при яких умовах. До них відносять осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини як на території України, так і за її межами.

І нарешті четвертий критерій отримання громадянства – поновлення. Із самої назви вже зрозуміло, що поновлення має місце в тому разі, коли особа колись мала українське громадянство, його втратила та бажає поновити. Але при цьому за ним закріпляється обов’язок від іншого громадянства.

Якщо ви помітили, українське законодавство своїми положеннями надає змогу бути громадянином лише однієї держави. Не обов’язково України, але принцип моно громадянства є основою нашого законодавства в цій сфері. Але все ж існує можливість отримання громадянства іншої держави разом з українським. Звісно це дозволено лише в країнах, де існує можливість отримання кількох громадянств. І використати цю можливість можливо лише при вже отриманому українському громадянстві. В законодавствах країн, де існує можливість отримання кількох громадянств, відсутня норма про обов’язкову відмову від інших. Але не варто забувати, що в разі знаходження на території України, особа буде вважатися лише громадянином України.

В цілому, можна сказати, що питання громадянства мають приватний характер, тому в разі їх виникнення спеціалісти завжди знайдуть час на них відповісти.

The post Отримання громадянства України first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Як завжди почнемо спочатку з визначення поняття «постійна посвідка на проживання». Постійною посвідкою на проживання є документ паспортної основи, який видається громадянину іншої держави або особі без громадянства, і надає йому право знаходитися на території України без обмежень в часі, а також обов’язку продовжувати його дії (як у випадку з тимчасовою посвідкою). ВС широкому розумінні постійна посвідка на проживання – це є поняття ПМП, як прийнято казати про поняття міграції.

Основним джерелом права, який регулює процес міграції є закон України «Про імміграцію».

Для повної реалізації вказаного процесу необхідно пройти два етапи, а саме отримати дозвіл на міграцію, а також отримати саму посвідку як документ.

Оскільки процес міграції потребує отримання дозволу, найбільш важливим фактом, який слід відзначити – дозвіл видається в рамках квоти. Розмір квоти встановлюється Кабінетом Міністрів України і може змінюватися щороку. Квота міграції включає в себе наступну категорію мігрантів: діячі культури та мистецтв, міграція яких входить до кола державних інтересів України; спеціалісти рідких для українського ринку праці спеціальностей, відсутність яких несе негативні наслідки для економіки України; особи-інвестори в економіку України на суму 100 000 доларів і більше з підтвердження факту такої інвестиції; особи, які являються прямим кровним родичем громадянина України (повно рідним братом чи сестрою, дідом або бабою, онуком або онукою); особи, які раніше були українськими підданими; батько або мати, чоловік або жінка, а також неповнолітні діти іммігранта; особи, які мають статус жертв, які постраждали від торгівлі людьми. Окрім міграції в рамках квоти, законом виділяються категорії мігрантів, які мігрують поза квотою міграції. До них відносяться: чоловік або жінка який(а) перебуває у шлюбі із громадянином України д 2 і більше роки, в разі, коли мігрант є батьком, матір’ю або дитиною громадянина України; особи, які є опікунами або ті, що опікаються громадянами України; особи, які за своїм територіальним походженням мають право на отримання, особи, які представляють державний інтерес для України; закордоні українці, особи, які перебувають у шлюбі із закордонним українцем, а також їх неповнолітні діти, якщо вони мігрують разом із ним. Із вище зазначеного можна зробити лише окремі категорії осіб можуть отримати посвідку на постійне місце проживання.

Викладемо всю процедуру більш детально. Першим етапом отриманням посвідки на постійне місце проживання є отримання дозволу на міграцію. Почнемо з того, що заяву на отримання дозволу на міграцію подається до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем перебування мігранта (а разі знаходження його на території України) або до дипломатичного представництва України, в разі знаходження особи закордоном. Заява подається особисто мігрантом, хоча допускається подача за довіреністю, але виключно через хворобу, або стихійне лихо, як причини подати заяву мігрантом особисто. Навіть, не дивлячись на те, що існує можливість подати заяву через довірену особу, на практиці міграційна служба дає відмову по заяві, яка подавалася представником. Також слід зазначити, в разі міграції дитини разом з мігрантом, подається також нотаріальна та легалізована заява одного з батьків, яка містить згоду на міграцію дитини. Також до заяви треба додати 3 фотокартки (3,5 х 4,5), копію документу, який підтверджує особу (за звичай – це закордонний паспорт), але відразу треба зазначити, що краще додавати не просто копію сторінки з інформацією про особу, також копію сторінки з відмітками про перетин кордону України, а відразу прикріпляти переклад цих сторінок (підпис перекладача повинен обов’язково завірена нотаріально), документ про місце проживання особи (цей документ надається, якщо особа проживала на території України – як правило це форма 3), відомості про склад сім’ї (до них можна віднести свідоцтва про шлюб та народження дітей), відомості про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію та хронічні захворювання, перелік яких встановлюється Міністерством охорони здоров’я України. На останньому пункті зупинимося детальніше, щоб вказати які саме документи слід подати для підтвердження задовільного стану здоров’я. Документом, який свідчить про відсутність захворювань, які пов’язані з надмірним вживанням алкоголю, токсичних та наркотичних препаратів є сертифікат державного зразку, який можна отримати після проходження всіх необхідних аналізів в будь-якому лікувально-амбулаторному закладі, де є наркологічне відділення. Для підтвердження хронічних захворювань необхідно здати аналізи на наявність ВІЛ та СНІДу , туберкульозу, захворювань шкіряного покрову, які можуть завдати шкоду навколишнім, також психічних розладів. В якості рекомендації слід зазначити, що краще всього (або при можливості) здавати подібні аналізи в клінічних закладах при МВС, оскільки вони можуть зробити аналізи комплексно, більш того лікарі дуже гарно орієнтуються в документообороті і без проблем можуть скласти необхідний документ, який прийме Міграційна служба.

Оскільки для отримання дозволу особа повинна відноситися до певної категорії, яка надає змогу мігрувати до України, разом із зазначеними документами особа подає документ, який підтверджує її відношення до такої категорії. До цих документів відносяться: клопотання Міністерства культури та науки про підтримання заяви мігранта у зв’язку із досягненням ним значних успіхів у культурі та науці; документ (зазвичай це диплом), який підтверджує наявність у особи необхідного рівня кваліфікації спеціаліста або робітника, наявність яких обмежена в Україні,а їх необхідність підтверджується відомостями Міністерства соціальної політики та праці; копія документа (це можуться бути акції, цінні папери), який підтверджує внесення особою інвестицій у розмірі 100 000 доларів і більше в економіку України; копії документів (свідоцтв про народження та шлюб), які підтверджують наявність спорідненого зв’язку із громадянином України; документ (зазвичай довідка Міграційної служби), що особа мала українське громадянство; документ (зазвичай довідка МВС), що особа постраждала від дій, які спрямовані на торгівлю людьми; довідка із органу піклування про те, що особа є опікуном, або знаходиться під опікою громадянина України; документи (зазвичай це архівні довідки), які підтверджують українське територіальне походження мігранта; клопотання Кабінету Міністрів України, або профільного міністерства про те, що міграція особи становить державний інтерес; документ (зазвичай свідоцтво закордонного українця), який підтверджує отримання особою статусу закордонного українця, а також копії документів, які підтверджують родинні зв’язки із українцем. Також особи, які проживали на території України подають довідку про відсутність судимості. Відразу треба зазначити, що всі документи, які видавались іноземними державними органами повинні бути перекладені на українську мову, навіть, якщо вони складені російською. Більш того вказані документи повинні бути легалізовані (апостелізовані), а саме приведені до вимог українського законодавства. Також в разі надання копій документів рекомендуємо надавати нотаріально засвідчені копії. Хоча зайвим не буде зазначити, що існує визначений перелік країн, з якими України підписала міжурядові договори про правову допомогу, тому легалізація документу не потрібна, достатньо лише перекладу.

Термін розгляду заяви законом становить один рік. На практиці Міграційна служба розглядає заяву, як правило, протягом 3-х місяців. Результатом розгляду є видача дозволу на міграцію, або відмова в такій видачі.

Розглянувши перший етап отримання постійної посвідки на проживання, перейдемо до другого. Другий етап – це отримання постійної посвідки на проживання як документу (зовні він виглядає як паспорт, має книжну форму).

Отримують його в територіальному відділенні міграційної служби по місцю проживання особи, де вона і отримує реєстрацію. Після отримання дозволу на міграцію, особа подає заяву про видачу їй посвідки на постійне проживання, який міграційна служба повинна видати через тиждень від отримання такої заяви. Слід зазначити, що якщо особа не є власником житла, в якому її буде зареєстровано, до заяви про видачу постійної посвідки на проживання додається нотаріально посвідчена заява-згода власника цього житла, яке містить згоду на реєстрацію та проживання мігранта. Звісно, до вказаної заяви додаються копії документів, які підтверджують право власності на це житло. Дуже важливою фактом є те, що при отриманні постійної посвідки на проживання не потрібна наявність приймаючої сторони, як при отриманні тимчасової посвідки.

Ну і нарешті зупинимося на питанні: а що в цілому дає постійна посвідка на проживання?По-перше, як вказувалося вище, постійна посвідка на проживання дає її володарю право постійно знаходитися на території України, і при цьому цей документ не має обмежень щодо строку своєї дії. По-друге, цей документ надає особі права офіційно працевлаштуватися в Україні, при цьому не отримуючи дозвіл у Центрі зайнятості, або зареєструватися фізичною особою-підприємцем. Для такої особи встановлюється оподаткування доходу за ставкою 15% (як і для громадян України). Особа може навчатися у ВНЗ України,але тільки на контрактній основі. Загалом, особа отримує повний комплекс прав, які має громадянин України, окрім прав, якими наділені виключно громадяни України.

Розглянувши основні положення правового регулювання міграції в Україні, як вбачається, всі процеси, які пов’язані із оформленням документації та отриманням статусів для іноземців дуже складні, і виконати власноруч всі дії або отримати всі необхідні документи без залучення спеціалістів вкрай важко, а іноді навіть неможливо. В даному випадку радимо Вам звернутися до нашої компанії, спеціалісти якої завжди готові надати Вам необхідну допомогу.

The post Міграція (постійна посвідка на проживання). Порядок оформлення first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Почнемо, мабуть, з визначення поняття «закордонний українець». Закордонним українцем визнається особа, яка має громадянство іншої держави, але при цьому має етнічне походження з України. З визначення, а також положень закону « Про правовий статус закордонних українців», який є основним джерелом права в регулюванні подібного роду питань, відразу потрібно виділити, що правом на отримання статусу закордонного українця наділені тільки іноземці, які мають етнічне походження з України. Поняття етнічне походження – це походження особи, а також його кровних родичів по прямій низхідній лінії з України, тобто такі родичі повинні народитися на території нашої держави, або на територіях, які йому належали в минулому. Чому важливо виділити саме українське походження, а не, українське громадянство або проживання на території України? Громадянином України може бути особа, як має пряме походження з України, так і та особа, яка його не має. А оскільки законом заставлено вимога саме українського етнічного походження, родинного зв’язку з особою, яка його не має, але при цьому є громадянином або резидентом України недостатньо.

Давши визначення поняттю «закордонний українець» перейдемо до питання отримання зазначеного статусу. Перш за все, хочеться відзначити , що ця процедура може затягнутися на досить довгий час. Статус закордонного українця, а також свідоцтво, яке його підтверджує, видає Комісія по закордонним українцям при Кабінеті міністрів України через Міністерство закордонних справ України. Пакет документів, який подається в МЗС не дуже великий, але все, таки варто, приділить увагу певних документів з його складу. Оскільки для отримання статусу необхідно мати українське походження, само собою, його потрібно підтвердити, надавши відповідні документи. Такими документами будуть свідоцтва про народження, а також свідоцтва про шлюб кровних родичів, зв’язок з якими має особа, яка бажає стати « закордонним українцем». Одним словом треба зібрати весь ланцюжок родинних зв’язків, яка підтвердить українське походження. Відразу потрібно звернути увагу на можливі складнощі в наданні документів. У разі наявності всіх складових, завдання може бути досить простим, а от у випадку їх відсутності? Тут то і починається кропітка робота з пошуку родинних зв’язків. Основним джерелом, який може допомогти у відновленні інформації є архіви. Для початку потрібно подати заявку до архівної установи про наявність взагалі будь-яких даних, які можна стати в нагоді в загальному процесі отримання статусу. У разі позитивної відповіді потрібно подати заявку на ознайомлення з архівними даними, а також зробити з них витяги, які в підсумку будуть завірені печаткою та підписом начальника архівної установи. До слова, МЗС, а також комісія дуже ретельно перевіряють документи, а також наявність етнічного походження. У разі його відсутності позитивної відповіді чекати не варто. Це один з основних моментів, який потрібно враховувати, оскільки багато людей думають, що достатньо мати родинний зв’язок з громадянином України.

І нарешті, відповімо мабуть, на найголовніше питання : «А що дає особі статусу закордонного українця?». Почнемо з того, що не варто плутати статус закордонного українця з поняттям резидента і вже тим більше з поняттям громадянина України. Сам по собі статус закордонного українця не дає прав, якими наділені резиденти або громадяни. Правовий статус закордонного українця такий же точно як і у звичайного іноземця, який тимчасово перебуває на території України. Переваги особи, яка отримала статус закордонного українця, полягає в можливості мігрувати (отримати постійний вид на проживання) в Україні минаючи квоту міграції. Враховуючи те, що кожен код квота складає всього 50 – 100 осіб, перевага статусу очевидно. Міграційна процедура (її опис можна знайти у попередніх статтях про правове регулювання міграції на нашому сайті) проходить у звичайному порядку і нічим не відрізняється від тієї , яка встановлюється для мігрантів в межах квоти.

Підводячи підсумок під усім сказаним, хочеться ще раз нагадати, що статус закордонного українця не дає будь-яких додаткових прав серед тих які мають іноземці ( нерезиденти) в Україні, але зате дає дуже велику можливість мігрувати в Україну. У будь-якому випадку, при виникненні проблем з отриманням статусу або з формуванням пакета необхідних документів краще звертатися до наших фахівців, які завжди готові надати Вам допомогу.

The post Отримання статусу закордонного українця first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Як завжди почнемо з вказівки нормативно-правової бази, яка регулює видачу зазначеного документа. Основними нормативно-правовими актами є Закон України «Про правовий статус іноземців або осіб без громадянства», а також «Порядок видачі тимчасового виду на проживання», затверджений Міністерством внутрішніх справ. Оскільки вид на проживання виходить у зв’язку з працевлаштуванням, основним джерелом права в даному випадку, також є «Порядок видачі, продовження та анулювання дозволу на використання праці іноземця», затвердженого відповідною постановою Кабінету Міністрів.

Отже, перше з чого потрібно починати (перший етап) – це отримання дозволу на використання праці іноземця. Відповідальним за видачу відповідного документа є Державний Центр Зайнятості. Дуже важливим буде зауваження, що після прийняття Закону «Про зайнятість населення», Центр Зайнятості займає досить жорстку позицію, тому для отримання позитивного результату потрібна обґрунтована мотивація. На підтвердження цьому факту можна навести як мінімум приклад з «Порядку про видачу, продовження та анулювання дозволу на використання праці іноземця», за яким роботодавець зобов’язаний за 15 днів до подачі заяви про дозвіл подати запит до Центру зайнятості з інформацією стосовно попиту на робочу силу. Простими словами, до подання заяви на дозвіл, роботодавець повинен переконатися, що немає фахівців на відповідну вакансію серед громадян України. Інша ситуація складається у разі, якщо особа претендує на керівну посаду на підприємстві при цьому воно ж є його засновником (учасником) або співучасником. У даному випадку моніторинг ринку праці України не потрібно, і запит буде обґрунтованим. Далі роботодавцю необхідно безпосередньо подати в Центр Зайнятості заяву встановленого зразка з проханням видати дозвіл на використання праці іноземця. Крім заяви в пакеті документів подається копія паспорта іноземця з перекладом, копія (або копії) документів, що підтверджують відповідну кваліфікацію, фотографії, довідки про відсутність хронічних захворювань, а також захворювань, пов’язаних з надмірним вживанням алкоголю, наркотичних і токсичних засобів, довідку від працедавця про тому, що посада, яку займає іноземців не вимагає обов’язкової наявності українського громадянства, а також довідки з органів внутрішніх справ про наявність чи відсутність судимості, а також про те, що особу не засуджено і не притягнуто до кримінальної відповідальності. Також роботодавець зобов’язаний надати до Центру зайнятості оригінал трудового договору. Не варто забувати, що документи, видані іноземними державними органами, повинні бути переведені та легалізовані у встановленому законом порядку. Заява, а також всі додані до неї документи Центр зайнятості розглядає протягом 15-ти робочих днів. Дозвіл видається строком на 1 рік і може бути продовжено на такий же термін.

Другим етапом подаються документи для отримання виду на проживання. Необхідний пакет документів (який включає в себе: заяву від іноземця, клопотання приймаючої сторони про видачу іноземцю тимчасового виду на проживання, фотографії, паспорт або документ, що його замінює (тільки пред’являється), документи, що підтверджують право власності на житло, в якому буде зареєстрований іноземець, а також заява власника цього житла з дозволом реєстрації, клопотання роботодавця про видачу посвідки на проживання і дозвіл на використання праці іноземця) подається у відділ міграційної служби України за місцем проживання іноземця. Протягом 15-ти днів після подачі всіх документів, зазначений орган зобов’язаний дати відповідь, результатом якого буде видача дозволу на проживання або ж відмова такої видачі.

Як бачимо, отримання тимчасового дозволу на проживання у зв’язку з працевлаштуванням процес дуже складний та займає багато часу на складення та отримання необхідних документів для подальшої їх подачі. Враховуючи проходження 2-х етапів, як мінімум, на це піде 30 робочих днів, але це з урахуванням правильного складання всіх документів. Досить великий обсяг документів, які необхідно правильно скласти, від чого і буде прямо залежати кінцевий результат, а також час, витрачений на його отримання. У разі виникнення необхідності отримання тимчасової посвідки на проживання у зв’язку з працевлаштуванням, радимо звернутися до фахівців нашої Юридичної компанії, які допоможуть Вам у цій нелегкій справі.

The post Отримання тимчасового дозволу на проживання на підставі працевлаштування в Україні first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Почнемо, для початку, з визначення тимчасового виду на проживання. Тимчасовий вид на проживання – це документ, який видається іноземному громадянину чи особі без громадянства на підставі певного критерію, посилаючись на який іноземець бажає постійно перебувати на території України. Як видно з назви документ цей має термін дії, а саме, 1 рік, але статус перебування визначається як постійний. По закінченню цього часу особа може продовжити тимчасовий вид на проживання або ж залишити територію України.

У чому ж різниця в тимчасовому дозволі на проживання і тимчасове перебування (поняття тимчасове перебування розглядався в першій частині теми про правове регулювання міграції). Різниця в першу чергу полягає в тому, що особа, яка знаходиться на території України на підставі тимчасової посвідки на проживання не зобов’язане продовжувати своє перебування кожні 90 днів, відзначаючись тим самим в міграційній службі. Також особа, яка перебуває на території України на підставі тимчасової посвідки на проживання має право працевлаштування на території України (природно мова йде про працевлаштування згідно КЗпП з усіма відрахуваннями із заробітної плати до податкової інспекції, Пенсійного та інших фондів) або реєстрації як фізичної особи- підприємця, надходження в будь-який вищий навчальний заклад нашої держави (природно в разі успішного проходження всієї процедури, яку необхідно пройти), а також його доходи на території України оподатковуються за ставкою, яка встановлюється для громадян України (15%), у той час як особа яке тимчасово перебуває на території України у разі отримання доходу від деяких джерел (дарування, спадщина) сплачує підвищену ставку в 17%, більше того перебування на території України на підставі тимчасової посвідки на проживання, дає можливість мігрувати на постійній основі після певного часу, і у результаті отримати громадянство України, в той час, як тимчасове знаходження не дає ценз осілості. Як бачимо, різниця відчутна, оскільки тимчасовий вид на проживання дає особі ті ж права, що має і громадянин України, крім прав, які виключно закріплені за громадянами, наприклад, право голосу, право бути обраним, право займати посади в державних органах, право на безкоштовне навчання в державному вузі.

Розглянувши поняття тимчасово виду на проживання перейдемо до підстав його отримання. Як зазначається в Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставами для видачі тимчасового дозволу на проживання є: працевлаштування іноземця за клопотанням резидента України суб’єкта господарської діяльності, участь у програмі міждержавної технічної допомоги, входження до складу релігійної організації, зареєстрованої у встановленому порядку, і ведення діяльності цієї організації, входження до складу цивільної чи іншої неурядової організації, яка має свої філії на Україні, подача клопотання щодо свого співробітника відповідного представництва в Україні суб’єкта господарської діяльності нерезидента, подача клопотання щодо свого співробітника відповідного представництва в Україні банку-нерезидента, подача клопотання щодо іноземця державним органом, який несе відповідальність за реалізацію культурних, освітніх або волонтерських програм, подача клопотання щодо іноземця іноземним засобом масової інформації, а також державним органом, який реалізує державну політику у сфері інформації, отримання вищої освіти на контрактній основі у ВУЗі України з наданням відповідних документів, які підтверджують зазначений факт, знаходження у шлюбі з громадянином України, знаходження в близьких родинних зв’язках з особами, які визнані біженцями або особами, яким необхідна додатковий соціальний захист, а також всіх осіб, які в установленому законом порядку отримали тимчасовий вид на проживання.

Як бачимо, підстав для видачі тимчасового дозволу на проживання досить багато, але процес його отримання однаковий, відмінним один від одного будуть, хіба що, документ, який підтверджує підставу для видачі. Враховуючи, що список підстав досить великий, візьмемо за основу 3 найбільш поширених, а саме – працевлаштування, знаходження у шлюбі з громадянином України і отримання вищої освіти. Перш за все слід зазначити, що порядок видачі тимчасового дозволу на проживання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ (міграційна служба входить до складу МВС). Згідно цього порядку особа, яка бажає отримати тимчасову посвідку на проживання подає за місцем свого проживання заяву встановленого зразка, клопотання приймаючої сторони, 4 фотографії 3,5 Х 4,5, паспортний документ іноземця, переклад першої сторінки паспорта завірений в установленому законом порядку (переклад здійснюється наступним чином – з першої сторінки знімається копія до неї підшивається переклад який виконаний і підписаний особою, яка має спеціальність перекладача або філолога тієї мови, на якому викладена інформація в документі не нижче спеціаліста, а також підпис перекладача завірена нотаріально), документ, що підтверджує право власності на житло, в якому буде реєструватися іноземець або ж нотаріальне завірена заява особи із згодою на реєстрацію у себе іноземця, копія паспорта (або свідоцтва про реєстрацію у разі якщо приймаюча сторона – юридична особа) приймаючої сторони, а також квитанція про оплату державного мита. Оскільки видача дозволу на проживання має підстави, то крім документів, описаних вище з урахуванням розглянутих нами підстав до документів, описаним вище додається: у разі працевлаштування іноземця – дозвіл на працевлаштування іноземця, видане районним центром зайнятості; в разі здобуття вищої освіти – документ, що підтверджує вступ до ВНЗ України, як правило – це ректорський наказ (або витяг з нього) про зарахування до списку студентів; у разі перебування у шлюбі з громадянином України – свідоцтво про шлюб (у разі укладення шлюбу та видачі свідоцтва за законами іншої держави, такий документ підлягає легалізації). Розглядається заява разом з доданими до неї документами в течії 15 днів з дня подачі заяви з наступним прийняттям рішення про видачі тимчасового дозволу на проживання або відмови в його видачі. Процедура ж продовження виду на проживання і пакет документів схожий з первинним одержанням.

Говорячи про практику отримання тимчасового дозволу на проживання, на сьогоднішній день склалася досить сприятлива ситуація, оскільки в даному випадку рішення міграційної служби залежить багато в чому від підстав і їх доведеності, головне, щоб іноземець не був у розшуку (як у внутрішньому так і в міжнародному) , а також не являв собою загрозу безпеці України та її громадянам.

The post Посвідка на тимчасове проживання і його отримання (перелік документів які необхідно подати) first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

У зв’язку з цим виникло питання про комплексне правове регулювання подібних процесів як у рамках міжнародного права, так і в державах, які є приймаючими по відношенню до мігрантів. Україна не виняток, оскільки її географічне і геополітичне положення робить її транзитною державою для мігрантів, які шукають можливості вибратися до країн Старого світу або знайти краще життя в заокеанських державах Північної або Південної Америки. Більше того за останні 10 років Україна потихеньку сама стала перетворюватися на приймаючу державу, особливо для мігрантів Близького Сходу, а також з Середньої Азії. У даній і наступних статтях, які стосуються правового регулювання міграції в Україні, ми розглянемо загальні правові питання, що стосуються правового регулювання міграції в Україні.

Почнемо, мабуть, з нормативної бази. Основними нормативно-правовими актами, які регулюють, загалом, статус іноземних громадян у нашій державі є Конституція України, а також Закон України і «Про правовий статус іноземних громадян, а також осіб без громадянства». Відповідно до зазначених нормативно-правовими актами особи без громадянства мають право тимчасово або постійно знаходиться на території України виключно на законних підставах.

Для початку розглянемо тимчасове знаходження іноземця на території України. Порядок тимчасового перебування іноземців на території України регламентується Постановою Кабінету Міністрів України про затвердження порядку продовження або скорочення терміну перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. Дозволом для знаходження іноземця на території України є віза, яка, як і в інших країнах видається консульством нашої держави. Строк перебування такої особи, вказується у візі. Існує також ряд держав, з якими Україна підписала міжурядові договори, за якими отримання візи для перебування іноземного громадянина не потрібно. У зв’язку з інтенсивними інтеграційними процесами України, за останній час перелік таких держав значно збільшився. Для громадян цих держав встановлюється строк у 90 ній для перебування на території України. Але відразу слід зазначити, що цей термін встановлюється в межах 180 днів від першого в’їзду. Виглядає заплутано, тому слід пояснити детальніше. Наприклад, громадянин Росії в’їхав в Україну 1-го січня – це і буде день його першого в’їзду. Він може перебувати в Україні 90 днів безперервно, тобто не залишати Україну і виїхати з неї по закінченню зазначеного часу. Також він може пробути тут певний час, потім виїхати в іншу державу, при цьому термін перебування зупиняється, а потім знову в’їхати на територію України і пробути тут, що залишився, які залишилося після виїзду. Далі особа повинна покинути межі України, і при цьому в’їхати повторно, як у першому, так і в другому випадку, воно зможе тільки після закінчення 90 днів після виїзду з відновленням 90-ти денного перебування. Як бачимо, Кабінет Міністрів України значно ускладнив порядок тимчасового перебування на території України іноземців (до слова, ці зміни набули чинності з 11 квітня 2012 року) оскільки до набрання чинності вказаної постанови особі достатньо було виїхати і в’їхати на територію нашої держави (можна навіть у цей же день) для відновлення терміну перебування. Не зайвим буде також зазначити, що підтвердженням реєстрації іноземця після перетину ним кордону в прикордонному пропускному пункті є штамп у його закордонному паспорті.

Постановою передбачається можливість продовження тимчасового знаходження іноземця на території України на термін до 90 днів протягом 180-ти днів після першого в’їзду. Опишемо цю процедуру детальніше.

Документи для продовження тимчасового перебування іноземця на території України подаються до відповідного відділення міграційної служби за місцем, де буде проживати іноземець. Перше, що необхідно відзначити, так це те, що документи для продовження тимчасового перебування подаються не раніше, ніж за 10 днів до закінчення терміну перебування або не пізніше 3-х днів до закінчення. Наступний момент, на який потрібно звернути увагу – це причина продовження. У постанові зазначається, що підставою для продовження є – проходження стаціонарного лікування на території України, вагітність (тобто особа перебуває на останніх місяцях вагітності і в зв’язку з цим воно не може залишити територію України), догляд за хворим членом сім’ї, оформлення спадщини , а також подача заяви і відкриття міграційного виробництва для отримання постійного виду на проживання. Крім причини або причин, за якими особа хоче продовжити своє тимчасове перебування на території України повинна бути приймаюча сторона, тобто особа (фізична або юридична) – резидент України, яке поручається за іноземця і гарантує його виїзд за межі України у встановлений час. Крім отримання гарантій приймаючої сторони іноземцю також потрібно пройти реєстрацію за місцем його перебування в Україні. Для цього разом з його заявою та заявою приймаючої сторони подається нотаріально завірена заява-згода особи або осіб, які є власності того житла, де буде тимчасово зареєстрований іноземець. Природно, особа-власник житла може бути як приймаючою стороною, так і третьою особою, яка тільки дає згоду на тимчасову реєстрацію у себе в квартирі або будинку іноземця. Важливим залишається факт того, що крім правових гарантій при поруці за іноземця, приймаюча сторона дає також фінансові гарантії, тобто гарантує матеріальне утримання іноземця у разі нестачі у останнього коштів для перебування на території України, а також при необхідності її залишити. Особливо це стосується громадян (або осіб без громадянства), які прибули з неблагополучних регіонів нашої планети. Крім вище описаних дій обов’язковим є страхування життя і здоров’я іноземця, оскільки договір страховки є обов’язковою частиною пакету документів, який подається в міграційну службу. Заява розглядається протягом одного дня, відповідно результатом розгляду є дозвіл на продовження тимчасового перебування іноземця або відмову. У разі позитивного рішення іноземцю ставиться в його паспорті для закордонних поїздок відмітка з місцем тимчасової реєстрації в Україні. У разі ж відмови, особа зобов’язана залишити територію України в установлений термін. До слова, порядок продовження візи такий же точно як і у безвізового режиму.

Представляючи інтереси іноземців в міграційній службі, пов’язані з продовженням терміну тимчасового перебування, фахівці нашої компанії, які займалися подібними питаннями, можуть сміливо стверджувати, що на сьогоднішній день міграційна служба займає дуже жорстку позицію щодо продовження терміну перебування. У більшості випадків (приблизно 70%) іноземцю дається відмова. На позитивний результат можуть, наїдяться, в основному, громадяни Європейського союзу, країн Північної Америки (Канада, США), а також громадяни Російської Федерації та Білорусі, але при достатньо обґрунтованих причинах. Навіть якщо розглядати всі позитивні відповіді на запит щодо продовження, в основному, максимальний термін на який дадуть дозвіл – це 1 місяць. Продовження на 90 днів – вкрай рідкісний випадок, можна сказати, одиничний. У будь-якому випадку, незважаючи на всі складності процесу продовження тимчасового перебування іноземця в Україні, фахівці нашої компанії з радістю допоможуть Вам чи Вашим родичам, які приїхали відвідати Вас, з вирішенням питання, що стосуються представлення інтересів в міграційній службі.

Також далі в блозі нашій компанії Ви можете знайти інформацію по решті питань, що стосуються правового регулювання міграції.

The post Правове регулювання міграції в Україні – Тимчасове перебування іноземного громадянина або особи без громадянства на території України first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.