На сьогоднішній день купівля готових підприємств дуже поширена при веденні бізнесу, тому хотілося б звернути вашу увагу на основні тонкощі, які необхідно знати при купівлі компанії. Відразу відзначимо, що в статті мова піде про покупку лише товариств з обмеженою відповідальністю чи приватних підприємств, як найбільш поширених організаційно-правових форм. Купівля корпоративних прав в концернах, корпораціях і подібних організаціях нами описуватися не буде, оскільки цей процес є великою рідкістю, і характерний для дуже великого бізнесу.

Отже, якщо ви визначилися, і вирішили все-таки придбати вже зареєстровану компанію, то можливі наступні варіанти. Це або компанія без оборотів (так звана «порожня»), або з історією діяльності, але зараз без фактичної діяльності, або працююче підприємство, яке вже приносить прибуток. Варто відзначити, що при купівлі будь-якого із зазначених видів є основні вимоги, які необхідно знати, так і спеціальні, які підходять для певного виду. У першу чергу, різниця між зазначеними типами підприємств полягатиме в ціні. Природно, підприємство, яке не працювало і не має оборотів, коштуватиме куди дешевше, ніж фірма з мільйонними оборотами.

Однак, як уже говорилося, є основні критерії, які підходять всіх підприємств. Перший з них – місце реєстрації компанії. Вимоги до місця реєстрації пред’являються різні, і часто вони суто персональні, однак з найбільш поширених можна виділити: ідентичність місця реєстрації компанії з місцем проживання її майбутнього власника, знаходження компанії на обліку в найбільш прийнятною для співпраці податкової інспекції, відповідність місця реєстрації місцем реєстрації майбутніх контрагентів. У всякому разі, перерахувати всі можливі побажання до місця реєстрації неможливо, оскільки у кожного вони суто приватні.

Друге, на що потрібно звернути увагу – це назва. Природно, краще купувати компанію з назвою, яка підкреслювала його основний вид діяльності. Хоча при бажанні назву можна і змінити. Якщо Ви знайшли компанію, яка підходить за місцем реєстрації та назвою, зв’яжіться з продавцем і попросіть його надати ідентифікаційний код, а також, при можливості скан-копії статуту (досить сторінки з назвою, адресою, статутним капіталом і даними учасників). За ідентифікаційним кодом юридичної особи можна подивитися дані про компанію в єдиному державному реєстрі юридичних осіб на сайті реєстраційної служби. На сьогоднішній день в реєстрі відображається досить великий обсяг інформації про компанію, тому, маючи копії статутних документів, можна порівняти дані, які в них викладені, з даними реєстру. Також за ідентифікаційним кодом можна перевірити наявність статусу платника ПДВ або єдиного податку, якщо необхідні підприємства, які є платниками відповідних видів податків.

Важливий момент, на яку необхідно звернути увагу – це подача звітності. Особливо це стосується підприємств з історією. Вимагайте у продавця надати Вам екземпляри поданих звітів.

Якщо Ви купуєте компанію з ліцензією, то зверніть увагу на терміни її дії, а також доповнення до неї.

Ну і нарешті, якщо ви купуєте раніше працювало підприємство з оборотами – допомога аудитора є невід’ємною частиною покупки, оскільки з тільки його допомогою можна встановити реальну ліквідність купується компанії . Найчастіше, такі підприємства продаються з вже проведеної аудиторською перевіркою. У такому випадку уважно ознайомтесь з актом перевірки, а також його датою її проведення. Бажано, щоб перевірка була проведена в поточному кварталі. Звертайте увагу на дебіторські і кредиторські заборгованості основних контрагентів. Якщо на балансі є нерухоме майно, або які-небудь особливі види рухомого (автомобілі, обладнання), уважно ознайомтеся з правовстановлюючими документами, актами приймання-передачі, з’ясуйте, чи поставлено майно належним чином на баланс фірми. Для такого аналізу краще залучити юриста.

Такими є основні моменти, яким необхідно приділити увагу при покупці компанії. Ми ще раз звертаємо вашу увагу на те, що покупка компанії – це процес, який має практично в кожному випадку індивідуальний характер, тому звернення за допомогою до фахівців часто виправдане і допоможе зрештою уникнути фінансових втрат. Якщо у вас виникне необхідність купити або продати підприємство, Вам завжди допоможуть співробітники нашої Юридичної компанії.

The post Особливості покупки готового підприємства (ТОВ, ПП) first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Як і збільшення статутного капіталу, зменшення за своєю юридичною природою є зміною у статутні документи. Нагадуємо, що говорячи про статутний капітал, в цілому, ми маємо на увазі тільки юридичні особи у формі господарських товариств та підприємств.

Перше, з чого почнемо, це те, що відповідне рішення приймається виключно вищим органом товариства. Цей факт фіксується у рішенні (протоколі) і підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Як йшла мова у попередній статті про статутний капітал, його може бути збільшено тільки після його повної сплати. А ось при зменшенні існують свої нюанси. Перш за все це стосується акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Так, в акціонерному товаристві передбачена обов’язкова сплата статутного капіталу (акцій) для його зменшення. Але не варто забувати, що в акціонерному товаристві є вимога щодо мінімальної суми статутного капіталу, і якщо саме вона сплачена, збільшити статутний капітал неможна. В ТОВ такі вимоги відсутні. Але для зменшення статутного капіталу існує вимога до мінімальної суму статного капіталу всіх видів товариств. Нею є обов’язкове повідомлення кредиторів компанії про зменшення. Строк для пред’явлення кредиторами своїх вимог не може перевищувати 2 місяці. Більш того після отримання повідомлення про зменшення статутного капіталу, кредитори мають право вимагати дострокового виконання компанією своїх обов’язків перед ними. Як правило, цим правом дуже часто користується податкова адміністрація, в разі наявності заборгованості перед бюджетом.

Також слід відзначити, що зменшення статутного капіталу може відбуватися як добровільному порядку за рішення учасників, так і в обов’язковому. Обов’язкове має місце в тому випадку, коли учасники не внесли повністю свої частки протягом року після реєстрації або ж при виході одного з учасників і перерозподілі капіталу серед тих, хто залишилися без врахування його частки. Найбільш цікавим в цьому є те, що виконання вимоги зменшення через неповну сплату вкрай рідке явище, яке на практиці практично не зустрічається, а ось зменшення через вихід одного із учасників доволі розповсюджене.

Роблячи висновок під всім викладеним вище, головне, що необхідно зазначити – зменшення статутного капіталу зменшує відповідальність учасників компанії за її відповідальність перед третіми особами.

Якщо у вас виникають додаткові питання, які пов’язанні із цією темою, наші спеціалісти завжди нададуть вам необхідну консультацію чітко відповівши на них.

The post Зменшення статутного капіталу first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

При здійсненні діяльності може виникнути ситуація, коли необхідно збільшити суму статутного капіталу компанії, який вже сформовано та зареєстровано. Така ситуація може виникнути, наприклад, коли компанія захотіла займатися ліцензованим видом діяльності, але серед ліцензійних вимог до якого є вимоги щодо суми статутного капіталу. І ця сума може бути більшою за суму ,яка вже сформована. Або ж при укладанні значних угод, наприклад, кредит в банку, контрагенту компанії потрібна інформація про суму статутного капіталу, і якщо її недостатньо для угоди, вимогою буде її збільшення та фактична сплата.

Оскільки збільшення статутного капіталу відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників, тож факт його збільшення повинен бути зафіксований в рішенні, протоколі. До вище зазначеного слід додати, що збільшення статутного капіталу за своєю юридичною природою є зміною до установчого документу компанії і, звісно підлягає державній реєстрації. Після проведення державної реєстрації зміни вступають в силу.

Здавалося б, що все так просто і легко. Але якщо б так було, потреба в написанні цієї статті зникла сама собою. Якщо проаналізувати механізм збільшення статутного капіталу відповідно до норм профільних законів, можуть виникнути певні питання. Ці питання здебільшого торкаються товариства з обмеженою відповідальністю. В акціонерному товаристві все зрозуміло; при збільшенні статного капіталу здійснюється або додаткова емісія акцій, або збільшується номінальна вартість вже існуючих. Але все це реалізується після фактичної сплати учасниками різниці між початковою сумою їх частки та сумою після підвищення. Оскільки крім держаної реєстрації, збільшення статутного капіталу тай його фактичну сплату реєструє та контролює комісія з цінних паперів. А ось в товаристві з обмеженою відповідальністю існують свої підводні камені. Відповідно до положень Цивільного кодексу статутний капітал ТОВ може бути збільшено лише після його повної сплати учасниками. На цьому моменті ми зупинимося детальніше.

При подачі документів державному реєстратору, останній може вимагати підтвердження факту оплати статутного капіталу, спираючись на вищезазначену вимогу про його повну сплату для проведення державної реєстрації. Такі моменти не рідко трапляються в реєстраційних центрах в областях. Місцеві реєстратори при наявності бажання причепитися до чого-небудь завжди наголошують на наявність факту оплати. Відразу слід зазначити, що така вимога є необґрунтованою, оскільки положення статті відповідного закону не передбачають подачу реєстратору документу, який підтверджує факт повної оплати статутного капіталу. Таким чином, ми бачимо, що на етапі державної реєстрації проконтролювати повну сплату статутного капіталу неможливо. Але, треба мати на увазі, що якщо в товаристві кілька учасників і хтось з них не бажає збільшувати суму статутного капіталу, при тому, що його ще, і не сплачено, навіть в разі прийняття рішення про збільшення статутного капіталу без його голосу, цей учасник може його відмінити через суд.

Також наші спеціалісти мали справу із випадками, коли клієнти, купляючи компанію, відразу ж хотіли збільшити суму статутного капіталу, а саме необхідно було проводити дві реєстраційні дії по зміні учасників і збільшенню статутного капіталу. З цього приводу можна дискутувати дуже довго та дуже багато, але як показує практика, реєстратори відмовляються проводити обидві реєстраційні дії разом, вказуючи на те, що новий учасник, після придбання частки спочатку повинен її зареєструвати за собою, а потім тільки збільшувати статутний капітал і перерозподіляти його частки. І чесно кажучи, надаючи подібні доводи, реєстратор має рацію, оскільки в них є доля здорового глузду.

Тепер, напевне, найбільш головне, що необхідно пам’ятати відносно збільшення статутного капіталу. При збільшенні статутного капіталу учасник (учасники) збільшує і обсяг своєї відповідальності відносно боргів компанії (про це можна прочитати в цій статті в нашому блозі тут). Це стосується і того моменту, коли учасники збільшили суму статутного капіталу, але не сплатили його. Також необхідно зазначити, що якщо учасником виступає юридична особа, то з підвищенням статутного капіталу збільшується не тільки відповідальність цієї особи, але і його учасників.

Напевне, це основні питання, які можна виділити з найбільш актуальних щодо визначеної теми. Але в будь-якому випадку можуть виникнути ситуації приватного характеру, вирішення яких потребує індивідуального підходу. В цьому Вам завжди допоможуть співробітники нашої Юридичної компанії.

The post Збільшення статутного капіталу first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Правонаступництво – це процес переходу прав і обов’язків одного учасника правовідносин до іншого (правонаступника). Важливою особливістю правонаступництва є збереження первісного предмета правовідносин та їх суті. З визначення можна зробити висновок, що заміна однієї сторони в правовідносинах (саме при правонаступництві, оскільки заміна сторони може відбуватися і при інших процесах, наприклад – цесія), як правило, відбувається після припинення існування особи, від якої переходять права та обов’язки правонаступника. Для фізичних осіб найбільш яскравим прикладом є спадкування, тобто перехід прав та обов’язків від спадкодавця до спадкоємця. Для юридичних же осіб правонаступництво має місце при окремих видах припинення юридичної особи. Оскільки головною темою є саме корпоративні відносини, то розглянемо, як проходить правонаступництво саме у сфері корпоративних правовідносин.

Почнемо з фізичних осіб, які є учасниками (акціонерами) господарських товариств або власниками приватних підприємств. Як вже писалося в нашому блозі корпоративні права на частку у статутному капіталі підприємства є майновими, тому можуть входити до складу спадщини при складанні заповіту особою, яка ними володіє. Також можуть успадковуватися за законом у випадку смерті такої особи, не залишив заповіту. Це відноситься до частини в статутному капіталі будь-якого господарського товариства та приватного підприємства. Після вступу в спадщину на частку у статутному капіталі (не забуваємо, що це відбувається по закінченні 6-ти місяців після відкриття спадщини) спадкоємець має право увійти до складу учасників (акціонерів) господарського товариства або стати власником приватного підприємства. До речі, йде багато суперечок серед юристів з приводу спадкування частки у статутному капіталі. Дуже багато хто вважає, що частина в статутному капіталі не передається у спадок, аргументуючи свою позицію приписом статті 100 Цивільного кодексу, яка встановлюють неможливість передачі права участі в товаристві, оскільки таке право є виключно особистим і немайновим. Ми вважаємо це некоректним твердженням, оскільки в спадкову масу входить не право участі, а право власності на частку у статутному капіталі. Знаходячи його, особа має право стати учасником і внаслідок, набуває право участі. Цікавою залишається процедура вступу до складу ділянок господарського товариства. Після смерті учасника відбувається реорганізація у складі учасників. Відповідно до статей 130, 147 Цивільного кодексу, спадкоємець учасника повного товариства, товариства з обмеженою (додатковою) відповідальністю, акціонерного товариства має переважне право стати учасником відразу після вступу в спадщину, якщо статутом не передбачено затвердження на вступ спадкоємця головним органом товариства. На практиці ж у 80% випадках у статуті компанії прописується обов’язкова згода головного органу на включення до складу учасників спадкоємця. Але ситуація зрозуміла, якщо в суспільстві, крім спадкоємця є ще учасники (акціонери), і торба їх частин складає 2/3 голосів (тобто те, кількість, яка дозволяє визнати збори легітимними). У цьому випадку можна без проблем провести реорганізацію. А якщо товариство було з одним учасником (акціонером) чи сума голосів інших учасників не набирає кількості, яке забезпечує кворум? Природно державний реєстратор не проведе реєстраційна дія, встановивши зазначені факти. У цьому випадку потрібно звертатися до господарського суду за місцем реєстрації такого товариства та одержати рішення суду, в якому буде відображатися дозвіл на прийняття спадкоємця до складу учасників. На підставі рішення суду реєстратор без проблем проведе реєстраційну дію, пов’язану із зміною складу учасників. Може скластися й інша ситуація, коли спадкоємець відмовився приймати спадщину, або, вступивши в спадок – відмовився вступати в господарське товариство або ж учасники, сума голосів яких набирає 2/3 голосів, відмовлять у вступі. У разі відмови прийняття спадщини, реорганізація відбувається без прийняття спадкоємця до складу учасників, і при цьому може зменшитися сума статутного капіталу, або ж зазначена частина може відійти у власність товариству, з подальшою реалізацією її третім особам. У разі особистої відмови спадкоємця вступити до товариства або ж відмови з боку інших учасників, спадкоємцю повертається сума, що є частиною в статутному капіталі або майно, яке вносилося в якості оплати частини, а статутний капітал товариства зменшується в розмірі виплаченої суми. Але тут може бути не все просто. В акціонерних товариствах встановлюється критерій мінімальної суми статутного капіталу, і в разі зменшення статутного капіталу, у зв’язку з незгодою спадкоємця стати акціонером і повернення йому частини в натурі, сума зменшеного статутного капіталу може не відповідати мінімальній сумі, встановленої законом. У цьому випадку потрібно закрити товариство шляхом ліквідації. Але якщо така компанія займає певний сектор економіки і її закриття спричинить негативні наслідки, то можна зробити кілька законних кроків до запобігання ліквідації. По-перше – це спадкоємець стає акціонером, а потім реалізує свої акції серед інших акціонерів або ж по-другий – спадкоємець, після вступу до складу акціонерів реалізує акції самому товариству, а воно на протязі року шляхом відкритих торгів реалізує акції серед інших акціонерів або третім особам. Трохи інша ситуація з приватним підприємством. Як всім відомо, (а якщо невідомо, то з необхідною інформацією можна ознайомитися тут – приватне підприємство здійснює свою діяльність на підставі приватної власності. Так от, отримавши у спадок майно, на підставі якого здійснювалась діяльність підприємства, спадкоємець може стати і власником такого приватного підприємства. Спадкове майно, може бути обтяжене і боргами цього самого приватного підприємства.

Тепер розглянемо порядок правонаступництва, де однією стороною цього процесу є юридична особа. Розглядаючи юридичну особу в якості правонаступника, процес прийняття частини в статутному капіталі і включення до складу учасників схожий з процесом, який описаний вище. Відмінністю буде хіба що ухвалення рішення учасників юридичної особи-правонаступника щодо набуття частини, яка є об’єктом правонаступництва.

Розглядаючи юридичну особу як суб’єкт правонаступництва, більш цікавим залишається питання розгляду юридичної особи не як правонаступника, а як суб’єкта правовідносин, від якого переходять права та обов’язки правонаступника, простими словами кажучи ситуації, коли юридична особа стає «спадкодавцем». Хоча визначенням «спадкодавець» юридична особа називається умовно.

Отже, як вже зазначалося, правонаступництво настає за певних обставин, а саме при закінченні існування одного із суб’єктів правовідносин. Юридична особа може припинити своє існування кількома способами, а саме: ліквідація (повне припинення існування підприємства з внесенням до ЄДР відповідного запису), реорганізація (процес зміни організаційно-правової форми підприємства. Приміром, з товариства з обмеженою відповідальністю на публічне / приватне акціонерне товариство ), злиття (процес об’єднання двох підприємств в одне нове, з колишньою організаційно-правовою формою одного з них або нової), поглинання (приєднання одного підприємства до іншого) і поділ (поділ одного підприємства на два нові з вихідною організаційно-правовою формою та її зміною для кожного нового підприємства). Відразу слід зазначити, що при ліквідації правонаступництво не наступає, оскільки немає правонаступників, адже сама суть ліквідації зводиться до припинення всіх прав і обов’язків юридичної особи. При інших же видах припинення юридичної особи правонаступництво є обов’язковою складовою.

При реорганізації відбувається зміна організаційно-правової форми юридичної особи, але при цьому залишається весь його баланс, до якого входять як активи, так і пасиви. При проведенні зазначеного процесу складається акт передачі, в який входять всі наявні активи, дебіторські і кредиторські заборгованості особи, що реорганізується. Після завершення реорганізації створюється нова юридична особа, можливо з новою назвою або ж зберігши колишнє, але до нього обов’язково переходять всі права та обов’язки, які існували у реорганізованої особи. Слід зазначити, що всі претензії до боржників шуканого юридичної особи, за актом передачі пред’являє нова юридична особа, так само як і отримує претензії від кредиторів. Дуже часто багато хто вважає, що зміна назви юридичної особи є його реорганізацією. Це груба помилка, оскільки зміна назви не припиняє існування юридичної осіб. Проводячи паралелі з фізичними особами, для розуміння, можна навести приклад зміни прізвища, імені чи по батькові фізичної особи. При їх зміні людина ж не припиняє своє існування.

Злиття двох підприємств увазі процес створення нової юридичної особи шляхом з’єднання активів двох або більше підприємств з новою або однієї з організаційно-правових форм учасників такого процесу, які при цьому перестають існувати. При проведенні злиття складається акт передачі, в який входять всі наявні активи, дебіторські і кредиторські заборгованості всіх підприємств, які беруть участь в процесі злиття. Після завершення злиття до ново створеному особи переходять всі права та обов’язки, які мали юридичні особи-учасники злиття.

Поглинання це процес приєднання всіх активів однієї юридичної особи до іншої з подальшою передачею приймаючій особі (правонаступнику) всіх прав і обов’язків особи, яка приєднується з припинення існування останньої. Як і у випадку з реорганізацією та злиттям при поглинанні складається акт передачі, в якому відображаються всі активи і всі види заборгованостей особи, яка приєдналася. Після завершення цього процесу до юридичної особи-правонаступника переходять всі права за пред’явленням претензій до боржників, так само як і обов’язки розрахуватися з кредиторами юридичної особи, яка приєдналася. Слід зазначити, що при злитті не відбувається якихось структурних та організаційних змін щодо юридичної особи-правонаступника. Природно, коло його учасників може бути розширений, за рахунок учасників приєдналася особи, що може спричинити за собою і зміни в статутному капіталі в бік його збільшення і перерозподілу часток у статутному капіталі, але організаційно-правової форми, назви і інших складових правонаступника злиття ні як не стосується.

І нарешті, поділ. При поділі активи однієї юридичної особи поділяються і на їх підставі створюються дві або більше абсолютно нових юридичних осіб-правонаступників зі схожими або відмінними організаційно-правовими формами і назвами. При проведенні поділу складається акт розподілу, в якому фіксується яка частина активів, переходить до кожного з правонаступників. Також з актом розподілу розподіляються і обов’язки шуканої компанії серед правонаступників. По закінченню цього процесу кожен правонаступник має право пред’являти претензії до боржників, як і обов’язок, розраховуватися з боржниками в тому розмірі, який закріплений за ним в акті розподілу. Важливим є факт, що при невизначеному розподілі всіх обов’язків їх несуть усі правонаступники солідарно.

Важливою деталлю в описаних вище процесах є питання пред’явлення претензій кредиторів до юридичних осіб, які утворюються в результаті таких процесів. Природно, як і процес ліквідації, інші процеси вимагають обов’язкового оповіщення кредиторів про початок процесу, з подальшим прийняттям від них вимог. На це кредиторам відводиться не менше 2х місяців. По закінченні цього часу, складається акт передачі або акт розподілу, в які включаються всі вимоги. Хоча ті, хто не встиг, все одно можуть пред’явити претензії до правонаступників у порядку строків позовної давності.

Як бачимо, правонаступництво в корпоративних відносини є процесом досить складним і його реалізація, часто вимагає залучення фахівців. В цьому Вам з радістю і повною самовіддачею допоможуть співробітники нашої Юридичної компанії.

The post Правонаступництво в корпоративних відносинах first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Юридична компанія «Оптімум» вирішила всебічно розтлумачити як нашим клієнтам, так і всім читачам нашого блогу в яких ситуаціях можуть визнати угоду недійсною, а в яких ситуаціях це практично нереально.

Як показує судова практика, угоди можуть бути визнані недійсними в певних випадках. Статутні документи юридичних осіб часто передбачають обмеження повноважень директорів і дирекцій, на вчинення правочинів. Частіш за все ці обмеження поширюються на суми угод, і в статуті чи в довіреності виданої підприємством чітко обумовлений межа повноважень директора або представника юридичної особи. Рідше це поширюється на види угод, який можуть здійснювати керівник або представник за дорученням.

Згідно з положеннями статті 92 Цивільного кодексу України якщо орган чи особа діє від імені юридичної особи, вона повинна діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відношенні з третіми особами повноваження юридичної особи не мають юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Під третіми особами маються на увазі контрагенти підприємства, зокрема в кредитних договорах це може бути банк, який при укладенні кредитного договору ознайомлений з статутними документами юридичної особи позичальника та довіреністю, у разі укладення угоди представником. Таким чином, угода є такою, яка укладена з перевищенням повноважень в тому випадку, якщо банк знав або міг знати про такі обмеження директора, представника юридичної особи.

Крім того, згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України угода, яка здійснюється представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до зазначеної норма Цивільного кодексу угода, схвалена юридичною особою, в будь-якому випадку породжує права і обов’язки цієї юридичної особи. Прийняття до виконання угоди, може відбуватися в різних формах зокрема поставкою обумовленої продукції, оплатою за поставлений товар. У кредитних договорах це може бути оплата відсотків за користування кредитними коштами.

Разом з тим, потрібно зауважити, що в статутних документах часто прописується необхідність затвердження певних угод, укладених директором або іншим виконавчим органом товариства, загальними зборами учасників товариства (акціонерів), однак це положення не визнається судами обмеженням повноважень саме на укладення угоди і таким чином відсутність подальшого затвердження угоди, передбаченого статутом, не є підставою для визнання її недійсною.

Обов’язковість такого застосування норм Цивільного кодексу при вирішенні спорів про визнання угоди недійсною в судовому порядку встановлена Верховним судом України, постанови якого обов’язкові для всіх судів України.

Якщо ви хочете знати перспективу свого спору в разі здійснення операції з перевищенням повноважень, можете звернутися в нашу юридичну компанію за безкоштовною попередньою консультацією.

Партнер Юридичної компанії «Оптімум», адвокат Зурнаджи Євген.

The post Визнання угоди недійсною у разі перевищення повноважень директором або представником юридичної особи first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Самі по собі корпоративні права є майновими, хоча матеріальної природи не мають. Як і будь-яке майно, корпоративні права можуть відчужуватися (бути предметом купівлі-продажу, дарування, міни і т.д.), входити до складу застави, а також вноситись в якості майна в статутний капітал іншого підприємства.

Найпоширенішим видом відчуження корпоративних прав є купівля-продаж. Здійснюється вона шляхом підписання договору купівлі-продажу. Податок від продажу корпоративних прав, продавець повинен сплатити у розмірі 15% від отриманої суми, більше того необхідно сплатити нотаріальні витрати, а це 2% від суми реалізації, але не менше 700-800 гривень, хоча ці витрати можуть бути покладені на покупця, або ж ділитися між сторонами порівну за домовленістю. Як бачимо, ця процедура коштує не так дешево, особливо коли установчий капітал великий та складає сотні тисяч гривень. Існує ж інший спосіб відчуження шляхом складання нотаріального заяви учасника про вихід зі складу учасників і передачу своєї частини третій особі, яка є покупцем, при цьому відбувається розрахунок за обумовлену суму, яка абсолютно ніде не відображається. Зараз існує безліч суперечок з приводу юридичної природи зазначених документів, тому в цій статті проведемо невеликий аналіз і з’ясуємо всю суть питання.

Почнемо з того, що нотаріуси, реєстратори, та й взагалі юристи вважають, що заява не є юридичною дією, яка несе собою передачу корпоративних прав, тому не може бути правовстановлюючим документом для реєстрації права власності на відчужувані корпоративні права та реєстрації покупця як учасника підприємства . Основним аргументом виступає норма Цивільного кодексу, закріплена в статті 100, сенс якої полягає в тому, що право участі є особистим немайновим правом і не може бути передано іншим особам. Але це твердження є некоректним, оскільки право участі ніхто не передає, а передається частина в статутному капіталі, на яку встановлюється майнове право, яке може передаватися, і в зв’язку з придбанням частини до нового власника переходить, підкреслюю, переходить, право участі, і те, тільки після проведення перереєстрації. Більше того, законодавством встановлено, що учасник може будь-яким способом відступити свою частку у статутному капіталі, і цей механізм прописується в статуті. А в статуті, як правило, пишеться можливість будь-якої передачі. Також багато нотаріусів вважають, що заява – це прихований договір купівлі-продажу і можливість піти від сплати податків. Але позицію нотаріусів зрозуміти можна, адже їм набагато вигідніше оформляти договір купівлі-продажу, оскільки ціна його набагато вища, ніж ціна заяви. Що ж розглянемо ці документи.

Почнемо з аналізу договору купівлі-продажу. Сам по собі він нічим не відрізняється від договорів купівлі-продажу майна, тобто є домовленістю між сторонами, за якою одна сторона за гроші передає іншій стороні свою частку у статутному капіталі певного підприємства. Купуючи цю частину, покупець стає учасником підприємства і носієм корпоративних прав у ньому після проведення перереєстрації. Цікавим я б відзначив один факт, а саме, нотаріальне завірення такого договору. Як вже неодноразово писалося в нашому блозі, кожен державний реєстратор трактує положення законів по своєму і виникає питання: а чи потрібно обов’язково завіряти договір купівлі-продажу корпоративних прав нотаріально? За загальною практикою – потрібно, але справа в тому, що ніякого нормативного підтвердження цього факту немає, це скоріше юридичний звичай, якого всі дотримуються. Хоча варто відзначити, що нотаріальне засвідчення договору полягає не тільки в завіренні підписів сторін нотаріусом та скріплення його печаткою, а й у тому, що нотаріус вносить інформацію в електронний реєстр правових дій про проведення продавцем і покупцем угоди купівлі-продажу, що робить неможливим для продавця продати корпоративні права комусь іншому. Одним словом – уберігає від шахрайських дій з боку нечесних продавців. Це є позитивним моментом, але крім реєстру правових дій, нотаріус відправляє також інформацію про угоду і до податкових інспекцій за місцем реєстрації сторін, тому продавцю потрібно не забути сплатити податок від суми угоди і задекларувати її, у свою чергу покупець декларує тільки придбання. А цей момент трохи бентежить, тим більше продавця, чи не так? Не варто забувати про важливий факт як згода дружини (або чоловіка) як для продажу, так і для купівлі частини в статутному капіталі, оскільки відчуження частина входить до складу спільного майна подружжя. Вимога до надання згоди відноситься тільки до сторони, яка перебуває у шлюбі. Як бачимо, при проведенні угоди з підписанням договору необхідно надати нотаріусу вельми великий обсяг документів. У деяких областях України державні реєстратори все ж проводять реєстраційні дії, по зміні складу учасників приймаючи незасвідчений нотаріально договір купівлі-продажу корпоративних прав, але ці випадки є поодинокими.

Тепер перейдемо до заяви. Для складання заяви необхідно надати нотаріусу тільки статут і дані особи, якій відходить відчужувана частина. Здається, що це дуже заощаджує час і не завантажує нотаріуса, але якщо детальніше проаналізувати заяву як документ за яким передаються корпоративні права, починають виникати питання. Якщо прочитати текст заяви, то, загалом, він зводиться до наступного: «Я заявляю про свій вихід у зв’язку з передачею своєї частини … Майнових та інших претензій до учасників і суспільству не маю». Як бачимо з тексту, заява сама по собі – це одностороння дія, яким учасник попереджає головний орган підприємства про вихід, а вихід цей обумовлений передачею своєї частини. Тільки питання полягає в іншому, а який же документ підтверджує саму передачу частини в статутному капіталі? По суті це має бути договір дарування корпоративних прав. Саме це питання і повинно вважатися головною підмогою у визначенні юридичної природи заяви, а також у можливості класифікації її як правовстановлюючого документа, а не питання можливості передати право на участь, як писалося автором вище. Також важливим залишається наступний факт – згоду особи, якій переходить частина з набуттям ним корпоративних прав та вступ до складу учасників загальних зборів. При укладенні договору купівлі-продажу обидві сторони висловлюють згоду на перехід частини, тоді як в заяві згоду на прийняття приймаючої сторони повністю відсутня. Але це можна цілком законно підтвердити протоколом Загальних зборів учасників, в якому відображено факт включення приймаючої особи до складу учасників у зв’язку набуттям ним корпоративних прав з наступним підписом протоколу такою особою як запрошеної сторони. При складанні заяви також не потрібна згода дружини (або чоловіка). Як бачимо, класифікуючи заяву як правовстановлюючий документ, виникає велика кількість питань, відповіді на які не дають можливості визначити заяву як документ, який підтверджує виникнення майнових прав на частку у статутному капіталі, а також корпоративних прав. Але все зводиться до того, що провести реєстраційну дію, подаючи заяву як правовстановлюючий документ можна, оскільки в статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» заява про передачу частини в статутному капіталі числиться серед документів, що підтверджують перехід частини у реєстратора, який за більшою мірою керується положеннями цього закону. Є всі правові підстави провести реєстраційну дію по зміні учасника на підставі заяви. Варто тільки законодавцю змінити зміст статті, прибравши з нього заяву про передачу, провести реєстраційну дію по зміні складу учасників на підставі такої заяви буде неможливо. А взагалі слід пам’ятати, що головне завдання реєстратора полягає в проведенні реєстраційних дій, а не в трактуванні юридичної природи документів, на підставі яких він має проводити ці дії, що є чисто технічною роботою. У будь-якому випадку, можна оскаржити відчуження корпоративних прав, яке фіксувалося лише заявою, оскільки на те є всі правові підстави, а це може в подальшому послужити і скасуванням державної реєстрації.

З описаного вище можна дійти висновку, що колізії в законодавстві нашої держави можуть створювати проблеми при регулюванні різного роду правовідносин, які складаються в суспільстві. Наша Юридична компанія на високому професійному рівні надає послуги з відчуження корпоративних прав по всій території України.

The post Відчуження (продаж) корпоративних прав підприємства first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.

Коротко хочу розповісти, як можна провести ліквідацію компанії. Існує 2 основних варіанти, за якими можна провести ліквідацію і надалі виключити вашого суб’єкта господарювання з реєстру юридичних осіб, адже це і є той результат, якого ви хочете досягти. До першого варіанту я б відніс варіант ліквідації за рішенням власника підприємства, тобто це коли власники своїм рішенням починають ліквідувати своє ТОВ, ПП, СПД. Тут все просто – ви як власники повинні провести громадські збори і відобразити його у вигляді протоколу громадського зібрання, який згодом треба віднести державному реєстратору, щоб він вніс до реєстру дані про ліквідацію вашої компанії. Після цього Вам доведеться неабияк побігати, тому що компанію треба зняти з реєстрації зі всіх фондів, до яких суб’єкт господарської діяльності сплачує обов’язкові відрахування. Це пенсійний фонд, податкова інспекція і т.д. При проведенні цієї процедури, ви як ліквідатор обіб’єте пороги не одного кабінету, і витратите дуже багато часу. При цьому найбільш проблемний державний орган, з яким Вам доведеться мати справу, це податкова інспекція, яка вам з упевненістю захоче дорахувати податки, які ви повинні були сплатити. І згодом, ви повинні будете сплатити їх, тому що податкова інспекція не видасть вам потрібний документ з відміткою про зняття з свого реєстру, і комплект документів на подачу до державного реєстратора буде не повний. Приблизний термін ліквідації підприємства таким шляхом становить від 3-ох до 9-ти місяців.

До другого способу ліквідації потрібно віднести банкрутство підприємства. За старим законом, термін ліквідації підприємства за скороченою процедурою, становив до 3-ох місяців. Новим законом, який набув законної сили з 19.01.2013 року, законодавець скасував скорочену процедуру ліквідації підприємства і залишив тільки фундаментальні і довгі процедури. Термін ліквідації підприємства шляхом банкрутства зараз становить приблизно 5 місяців і є більш витратним для клієнта. Давайте не будемо забувати, що процедура банкрутства підприємства – це тривале і складне завдання, впоратися з яким можуть тільки фахівці своєї справи, які проходили цей шлях не один раз. Вся процедура проходить в Господарському суді. Суд по заяві з боку кредитора відкриває провадження у справі, визнає підприємство банкрутом і затверджує ліквідаційний баланс арбітражного керуючого (ліквідатора). При цьому в процедурі відбувається закриття рахунків підприємства, задоволення вимог кредиторів (якщо є майно або гроші на рахунках компанії), а також списання боргів підприємства, у разі, якщо задовольнити вимогу кредиторів просто нічим. Все це суд описує у своєму останній ухвалі, якою затверджує ліквідаційний баланс, підготовлений арбітражним керуючим і поданий ним суду на затвердження.

Наслідком ліквідації і першим, і другим способом, є виключення підприємства з реєстру, яке відбувається шляхом внесенні відповідних даних до реєстру державним реєстратором. У першому випадку ви збираєте весь необхідний пакет документів і приносите на затвердження державному реєстратору, який вносить до свого реєстру інформацію про ліквідацію особи. У іншому випадку, Господарський суд сам направляє оригінал ухвали про затвердження ліквідаційного балансу і про ліквідацію підприємства поштою. Державний реєстратор на підставі цієї ухвали сам вносить інформацію про ліквідацію підприємства та про виключення з реєстру інформації про нього.

В будь-якому разі, спеціалісти нашої компанії зможуть надати Вам кваліфіковану допомогу у ліквідації Вашого підприємства.

The post Ліквідація підприємства first appeared on Юридичний блог: поради, аналітика, практика права.